YaChudo

Ластовень виткий

Переглядів: 0. Оновлено 28.10.2026.

?Ластовень виткий

Біологічна класифікація
Домен:Ядерні (Eukaryota)
Царство:Рослини (Plantae)
—Судинні (Tracheophyta)
—Покритонасінні (Angiosperms)
—Евдикоти (Eudicots)
—Айстериди (Asterids)
Порядок:Тирличецвіті (Gentianales)
Родина:Барвінкові (Apocynaceae)
Підродина:Asclepiadoideae
Триба:Asclepiadeae
Рід:Ластовень (Vincetoxicum)
Вид:Ластовень виткий
Біноміальна назва
Vincetoxicum scandens
Sommier & Levier, 1892[1]
Посилання
Вікісховище:Vincetoxicum scandens
Віківиди:Vincetoxicum scandens
IPNI:102974-1
NCBI:1718194

Ластовень виткий[2][3] (Vincetoxicum scandens) — вид рослин з родини барвінкових (Apocynaceae), поширений на південному сході Європи й на заході Азії.

Опис

Багаторічна рослина 70–200 см заввишки. Стебло на верхівці в'юнке, просте, знизу голе, зверху запушене. Листки яйцювато-видовжені або ланцетні, до 12 × 69 см, верхівка від гострої до довго гострої, особливо у верхній частині стебла, основа округла або ± серцеподібна, гола або дрібно-запушена на жилках і на краях, верхня поверхня помітно темніша, ніж нижня; ніжка листка до 15 мм. Зонтики з 6–10 квіток. Частки чашечки яйцевидно-ланцетні, запушені. Віночок чорно-фіолетовий, діаметром 4–8 мм; частки довгасті, верхня поверхня чітко біло-волосиста. Стручки до 8 см х 8 мм, довго загострені, голі[3][4]. Насіння яйцеподібне, волосато-щетинисте на вершині, 6.5–7.6 x 3.7–4.3 мм, поверхня зморшкувата, тьмяна, шоколадно-коричнева[5].

Період цвітіння: червень — липень[3].

Поширення

Поширений на південному сході Європи (південь України, південна частина Росії) й на заході Азії (Вірменія, Азербайджан, Грузія, Туреччина, північний Іран)[6][7][8].

В Україні зростає на узліссях, в листяних лісах, чагарниках — у східній частині Лісостепу (в басейні Сіверського Дінця), у степу на півдні (в околицях Одеси й Миколаєва), а також у гірському Криму, де б.-м. звичайний[3].

Джерела

  1. ↑ The Plant List. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 19.09.2020. (англ.)
  2. ↑ Vincetoxicum scandens // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. ↑ а б в г Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 256. (рос.)(укр.)
  4. ↑ Türkiyebitkileri.com. Процитовано 19.09.2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)
  5. ↑ Vít Bojnanský, Agáta Fargašová. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 537. (англ.)
  6. ↑ Euro+Med Plantbase. Процитовано 19.09.2020. (англ.)
  7. ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 19.09.2020. (англ.)
  8. ↑ Catalogue of Life. Процитовано 19.09.2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (англ.)


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).