Віале Бліньї
Віале Бліньї Італія  | |
|---|---|
 | |
| Населений пункт | Мілан |
| Назва на честь | Бліньї |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 800 м |
| Координати | 45°27′03″ пн. ш. 9°11′30″ сх. д. / 45.450889° пн. ш. 9.191566° сх. д. |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | ↑44915 ·R (Мілан) |
| Мапа | |
 | |
 Віале Бліньї у Вікісховищі | |
Віале Бліньї (італ. Viale Bligny) — вулиця в Мілані, Італія. Також на вулиці розміщується Університет Луїджі Бокконі[1] та майстерня відомого художника Мауріціо Каттелана, де він намалював свої найвідоміші твори[2].
Присутність SDA Bocconi та поруч розташованої Fondazione Prada, нового району розкоші та моди, перетворила Віале Бліньї на наймодніший район Мілана для їжі та напоїв у будь-який час.
Viale Bligny вважається однією з іконічних вулиць Мілана не лише завдяки присутності Університету Бокконі та її історичних будівель, але й тому, що тут було знято кілька відомих сцен з фільму Рокко та його брати режисера Луккіно Вісконті (1960).[3]
Віале Бліньї — це жвавий і привабливий район, де міжнародний дух міста поєднується з його історичною пам’яттю. Це вулиця, яка залишається живою будь-якої пори доби.
Опис
Віале Бліньї (італ. Viale Bligny) вважається однією з знакових вулиць Мілана не лише завдяки присутності Університету Бокконі та його історичних будівель, але й тому, що тут було знято кілька відомих сцен фільму «Рокко і його брати» Луккіно Вісконті (1960).[3]
Від Віале Саботіно (Порта Романа) до Віа Коль-ді-Лана Віале Бліньї є частиною престижного району Бокконі.
Довжина вулиці становить близько 1000 метрів. Вона з’єднує Віале Саботіно та Корсо Італія.
У цьому районі також розташовані Віале Сарфатті, Віале Саботіно та парк Равіцца — місце, де студенти кампусу Бокконі навчаються та займаються спортом. У парку Равіцца є відкрита художня галерея.
У районі Віале Бліньї ціни на житло в елітних будинках Мілана можуть перевищувати 9 500 €/м² і досягати 22 000 €/м².
Віале Бліньї
Віале Бліньї за кілька років перетворилася на одну з найцікавіших і наймодніших зон Мілана — місце зустрічі, де мода, мистецтво, дизайн, музика та культура співіснують в жвавій і сучасній атмосфері. Увечері вулиця змінює свій вигляд: бари заповнюються відвідувачами, заклади відкривають двері, і вулиця стає одним із центрів нічного життя міста, особливо популярним під час Міланського тижня моди.
Глибока реконструкція, пов'язана з розширенням Університету Бокконі, трансформувала район, спричинивши значне зростання вартості нерухомості та зробивши Віале Бліньї однією з найдорожчих вулиць Європи. Цей розвиток сприяв формуванню динамічного та космополітичного кварталу, який за ритмом і престижем часто порівнюють з Upper East Side у Нью-Йорку.
Окрім енергії нічного життя, тут є більш спокійні простори: внутрішні двори, невеликі сади та заклади серед зеленої зони, де можна відпочити. Район також пропонує ресторани з креативною кухнею, продуманим дизайном та елегантною атмосферою.
Сьогодні Віале Бліньї є справжнім перехрестям тенденцій: мода, культура, гастрономія та розваги переплітаються в єдиному мальовничому міському просторі. Чи то стильний аперитив, чи вечір у елегантному закладі — вулиця залишається одним із найпопулярніших напрямків сучасного Мілана.
Споруди
- Palazzo Bocconi, Віале Бліньї 1, спроектований у раціоналістичному стилі Шеллі Макнамара та Івонн Фаррелл (2008)
- Palazzo Bontadini, Віале Бліньї, 44, спроектований Алессандро Ріміні та Ернесто Бонтадіні (1929)
- Palazzo Soncini, будівельний комплекс, спроектований Еудженіо Сончіні (1965/66)
- Palazzo Mazzucotelli, Віале Бліньї, 60, спроектований Енріко Дзаноні та Алессандро Маццукотеллі (1886)
- Palazzo Zanoni, Віале Бліньї, 27, спроектований Енріко Дзаноні та Алессандро Маццукотеллі (1888)
- Teatro Principe, Віале Бліньї 52
Транспортні зв'язки
Віале Бліньї добре доступна громадським транспортом. Через цей район проходять кілька автобусних та трамвайних маршрутів, а найближча станція метро — Порта Романа[4].
Примітки
- ↑ Bocconi University. www.unibocconi.it (англ.). Процитовано 7 жовтня 2024.
- ↑ Giuzzi, Cesare. Viale Bligny 42, quel «buco nero» di Milano orribile e affascinante al tempo stesso. Corriere della Sera Milano (італ.).
- ↑ а б Rocco e i suoi fratelli. Sentieri del cinema. Процитовано 29 вересня 2025.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Rete metropolitana di Milano. Azienda Trasporti Milanesi. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 13 січня 2022.
Література
- Vittore Buzzi, Claudio Buzzi, Le vie di Milano: dizionario della toponomastica milanese, Milano, Ulrico Hoepli, 2005.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).