Ванга гачкодзьоба
| ?Ванга гачкодзьоба | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Вангові (Vangidae) |
| Рід: | Ванга (Vanga) Vieillot, 1816 |
| Вид: | Ванга гачкодзьоба |
| Біноміальна назва | |
| Vanga curvirostris (Linnaeus, 1766) | |
| Синоніми | |
| Lanius curvirostris Linnaeus, 1766 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Vanga curvirostris |
 Віківиди: | Vanga curvirostris |
 ITIS: | 563662 |
 МСОП: | 22708020 |
 NCBI: | 125301 |
| Fossilworks: | 372727 |
Ванга гачкодзьоба[2] (Vanga curvirostris) — вид горобцеподібних птахів родини вангових (Vangidae).
Поширення
Ендемік Мадагаскару. Поширений, практично, по всьому острові, крім центральних високогірних районів. Його природними середовищами існування є субтропічний або тропічний сухий ліс, субтропічний або тропічний вологий низинний ліс та субтропічний або тропічний вологий гірський ліс.
Опис
Птах середнього розміру, завдовжки 25–29 см заввишки і вагою 53–81 г важкий. Птах з білою головою та чорною шапкою, міцним чорним дзьобом з характерним гачком на кінчику та білими смугами на чорних крила. Груди і живіт чорні, хвіст сірий з широкою чорною смугою і білим кінчиком.
Спосіб життя
Ванга гачкодзьоба харчується великими комахами та дрібними хребетними, включаючи жаб, дрібних птахів, пташині яйця та хамелеонів. Сезон розмноження триває з жовтня по січень. Птахи моногамні, самець і самиця разом будують гніздо та піклуються про потомство.
Підвиди
Включає два підвиди:
- V. curvirostris curvirostris (Linnaeus, 1766) - населяє майже весь Мадагаскар;
- V. curvirostris cetera Bangs, 1928 - населяє лише південь острова.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Vanga curvirostris: інформація на сайті МСОП (версія 2021-1) (англ.) 27 березня 2021
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання
- Xeno-canto [Архівовано 22 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Macaulay Library
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).