Utricularia odorata
| Utricularia odorata | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Пухирникові (Lentibulariaceae) |
| Рід: | Пухирник (Utricularia) |
| Підрід: | Utricularia subg. Bivalvaria |
| Секція: | Utricularia sect. Oligocista |
| Вид: | U. odorata
|
| Біноміальна назва | |
| Utricularia odorata Pellegr., 1920
| |
Utricularia odorata — вид рослин із родини пухирникових (Lentibulariaceae).
Біоморфологічна характеристика
Це наземний жовтоцвітий вид. Нижня губа віночка має великий купол, схожий на шолом, який облямований двома неглибокими частками з обох боків квітки, що зустрічаються в середині, утворюючи невеликий складчастий придаток. Шпора загострена і нахилена назад під тупим кутом. Верхня віночкова губа велика і розширена догори. Квітки численні й утворюються скупченими китицями на кінці довгого квітконосу на висоті коліна[1].
Середовище проживання
Вид росте в Австралії в Західній Австралії й Північній території, а також у південно-східній Азії (Камбоджа, Лаос, Таїланд, В'єтнам)[2].
Росте у більш вологих місцях на сезонно затоплених піщаних рівнинах і на краях мілководних заток з пісковика. Рослини зацвітають в кінці вологого сезону і зберігаються як однорічники[1].
Примітки
- ↑ а б Utricularia odorata. Fierce Flora. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 02.03.2022. (англ.)
- ↑ Utricularia odorata. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 02.03.2022. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).