Unilever Italia SpA проти Central Food SpA
| Unilever Italia SpA проти Central Food SpA | |
|---|---|
 | |
| Суд | Суд Справедливості |
| Дата рішення | 26 вересня 2000 |
| ECLI | ECLI:EU:C:2000:496  |
| Повідомлено на | Рішення на EUR-Lex |
| Склад суду | |
| Суддя-доповідач | Ґульманн |
| Генеральний адвокат | Джейкобс |
 Право | |
Unilever Italia SpA проти Central Food SpA (2000 року) 61998CJ0443 – справа права ЄС, що стосується колізії норм між національною правовою системою та правом Європейського Союзу.[1]
Факти
Компанія Unilever продала партію оливкової олії компанії Central Food. Central Food відмовилася платити, оскільки маркування олії не відповідало новому італійському законодавству. Однак Італія прийняла цей закон (який є «технічним регламентом») без дотримання обов'язкового періоду очікування (standstill period) та без належного повідомлення Європейської комісії, як того вимагала Директива 83/189. Unilever стверджувала, що через це процедурне порушення італійський закон є недійсним і не може бути підставою для розірвання контракту.
Unilever вимагала відшкодування збитків за порушення договору. Преюдиційний запит про те, чи перешкоджає Директива виконанню договору, було передано до Європейського Суду Справедливості.
Судове рішення
У своєму рішенні від 26 вересня 2000 року Суд Справедливості постановив, що національний технічний регламент, прийнятий державою-членом з порушенням процедурних вимог Директиви 83/189/ЄЕС, є незастосовним і не може мати позовної сили у національних судах.
Суд зазначив, що Директива 83/189 покладає на держави-члени чіткий обов'язок повідомляти Європейську Комісію про проєкти технічних регламентів та дотримуватися обов'язкового періоду очікування перед їх ухваленням (так званий standstill period). Оскільки Італія прийняла спірний закон щодо маркування оливкової олії, проігнорувавши вимогу Комісії про призупинення процедури ухвалення, такий національний акт був визнаний таким, що суперечить процедурним нормам права ЄС.
Застосовуючи цей висновок до конкретного спору, Суд зобов'язав італійські судові органи відмовитися від застосування цього національного закону. Як наслідок, компанія Central Food не мала юридичного права посилатися на невідповідність товару новому італійському законодавству як на підставу для розірвання контракту з Unilever та відмови від оплати за отриману оливкову олію.[1]
Значення
Це рішення стало важливим прецедентом у розвитку доктрини прямої дії права ЄС. Суд підтвердив правило, згідно з яким директиви не мають прямої горизонтальної дії (тобто не можуть самостійно покладати обов'язки на приватних осіб у спорах між собою). Однак у цій справі Суд постановив, що Директива 83/189 виступає як «процесуальна перешкода». Вона не створювала нових матеріальних прав для компанії Unilever, а радше робила національний закон юридично нікчемним для цілей цього спору через допущені державою процедурні порушення під час його ухвалення.
Див. також
Примітки
- ↑ а б eur-lex.europa.eu https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex:61998CJ0443. Процитовано 13 квітня 2026.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка)
Література
- Craig, P., & de Búrca, G. EU Law: Text, Cases, and Materials. (Oxford University Press).
- Weatherill, S. Cases and Materials on EU Law. (Oxford University Press).
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).