ЮНІСЕФ

ЮНІСЕФ
Абревіатура	UNICEF(англ.), UNICEF(люксемб.)
Гасло	Unite for children
Тип	United Nations programmes and fundsd
Засновник	Генеральна Асамблея ООН Людвік Райхман
Засновано	11 грудня 1946
Галузь	міжнародні державні або недержавні організаціїd[1]
Країна	США[2]
Штаб-квартира	Нью-Йорк (40°45′01″ пн. ш. 73°58′12″ зх. д. / 40.750303° пн. ш. 73.969927° зх. д.)[2]
Членство	United Nations Sustainable Development Groupd Digital Public Goods Allianced[3] International Household Survey Networkd[4]
Офіс голови	Executive Director of UNICEFd
Керівник	Catherine M. Russelld (2022)
Партнерство	United Cities and Local Governments[5] Green Advocacy Ghanad Curious Mindsd Міжнародна організація цивільної авіації[6]
Материнська організація	Генеральна Асамблея ООН і Економічна і соціальна рада ООН[1]
Дочірня(і) організація(ї)	UNICEF Canadad Stowarzyszenie Polski Komitet Narodowy UNICEFd UNICEF Belgiumd UNICEF Swedend
Вебсайт: unicef.org
Нагороди (1965) Children of the Earthd (1993) (1993) премія Індіри Гандіd (1989) (1989) (2006) Вотелерівська премія мируd (1957) (1957) Atatürk International Peace Prized (1996) (1996)
ЮНІСЕФ у Вікісховищі

Дитя́чий фонд ООН, ЮНІСЕФ (англ. United Nations International Children's Emergency Fund, UNICEF, вимовляється [ˈjuːnɨsɛf]) спеціалізована структура ООН, створена 11 грудня 1946 року. У 1953 році, після входження до системи ООН, офіційною назвою є United Nations Children's Fund, проте абревіатура залишилася від попередньої назви.

ЮНІСЕФ є світовим лідером із захисту прав та інтересів дітей, який працює у понад 190 країнах і територіях світу заради захисту й підтримки дітей з моменту їх народження і до початку дорослого життя. До вирішення дитячих проблем ЮНІСЕФ залучає найширше коло тих, хто може і повинен подбати про майбутнє нових поколінь, активно співпрацюючи з урядами і науковими установами, бізнесом і громадськими організаціями, лікарнями і навчальними закладами, інформуючи про проблеми дітей, пропонуючи перевірені й ефективні рішення, стимулюючи законодавчі зміни. Фонд надає допомогу дітям^[7] держав, що розвиваються. Фонд є лауреатом Нобелівської премії Миру 1965 р.

Діяльність ЮНІСЕФ фінансується за рахунок добровільних внесків фізичних осіб, підприємств, фондів та урядів.

У вересні 1943 року польський фахівець у галузі охорони здоров’я Людвік Райхман запропонував у статті, опублікованій у журналі Free World під назвою «Служба охорони здоров’я Організації Об’єднаних Націй — чому б і ні?», включити службу охорони здоров’я до майбутньої міжнародної організації. Він також запропонував запровадити «податок на охорону здоров’я», який сплачували б держави-члени.^[8]

У 1946 році було створено Міжнародний надзвичайний фонд допомоги дітям (ICEF) для надання допомоги дітям, які постраждали від Другої світової війни. 11 грудня 1946 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію про створення ЮНІСЕФ. Фонд мав надавати допомогу дітям у сфері охорони здоров’я та харчування без дискримінації.^[9]

У перші роки ЮНІСЕФ зосереджувався на постачанні продовольства, медикаментів та інших необхідних засобів для дітей у країнах, що постраждали від війни. Організація також підтримувала програми вакцинації та боротьби з дитячими захворюваннями.^[9]

У 1950 році було запропоновано продовжити діяльність ЮНІСЕФ після завершення післявоєнних програм допомоги. У 1953 році Генеральна Асамблея ООН зробила UNICEF постійною організацією системи ООН, вилучивши слово «Emergency» з її офіційної назви. Водночас абревіатура ЮНІСЕФ була збережена.^[9]

Поступово діяльність організації поширилася за межі післявоєнної Європи. ЮНІСЕФ почав реалізовувати довгострокові програми з охорони здоров’я, харчування, освіти, водопостачання та захисту прав дітей у країнах, що розвиваються.^[9]

Регіональні офіси ЮНІСЕФ — структурні підрозділи Дитячого фонду Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ), що координують діяльність організації у відповідних регіонах світу. Вони надають національним офісам ЮНІСЕФ керівництво, нагляд, а також технічну та операційну підтримку. Регіональні офіси також координують діяльність у межах транскордонних, міжрегіональних та багатокраїнових програм і сприяють взаємодії ЮНІСЕФ із регіональними партнерами.^[10]

Станом на 2026 рік ЮНІСЕФ має такі регіональні офіси:^[11]

• Регіональний офіс для Європи та Центральної Азії (ECARO) — Женева, Швейцарія;
• Регіональний офіс для Східної Азії та Тихоокеанського регіону (EAPRO) — Бангкок, Таїланд;
• Регіональний офіс для Південної Азії (ROSA) — Катманду, Непал;
• Регіональний офіс для Близького Сходу та Північної Африки (MENARO) — Амман, Йорданія;
• Регіональний офіс для Східної та Південної Африки (ESARO) — Найробі, Кенія;
• Регіональний офіс для Західної та Центральної Африки (WCARO) — Дакар, Сенегал;
• Регіональний офіс для Латинської Америки та Карибського басейну (LACRO) — Панама, Панама.

У 2026 році ЮНІСЕФ проводить реорганізацію регіональної структури в межах ініціативи Future Focus. Зокрема, регіональні офіси для Східної Азії та Тихоокеанського регіону і Південної Азії мають бути об'єднані в Бангкоку, а регіональні офіси для Європи та Центральної Азії і Близького Сходу та Північної Африки — в Аммані. Відповідні зміни мають набути чинності у 2026–2027 роках.^[12]

• Friends-International
• Фундація.101
• Всесвітній день боротьби з пневмонією
• Ініціатива «Захист дітей в Інтернеті»
• U-Report

• Офіційна вебсторінка ЮНІСЕФ в Україні [Архівовано 3 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• Офіційний YouTube канал ЮНІСЕФ в Україні [Архівовано 14 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• Офіційний канал ЮНІСЕФ в Україні на онлайн фотосервісі Flickr [Архівовано 16 червня 2017 у Wayback Machine.]
• Офіційний блог ЮНІСЕФ в Україні [Архівовано 21 серпня 2018 у Wayback Machine.]
• Офіційний сайт Регіонального відділення ЮНІСЕФ для країн Центральної та Східної Європи та СНД [Архівовано 15 липня 2017 у Wayback Machine.]
• Офіційний сайт глобального партнерства ЮНІСЕФ та Європейського Союзу [Архівовано 29 серпня 2018 у Wayback Machine.]
• Глобальний сайт ЮНІСЕФ [Архівовано 23 лютого 2011 у Wayback Machine.]

• Дитячий фонд ООН [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1999. — Т. 2 : Д — Й. — 741 с. — ISBN 966-7492-02-8.