Альзакола лісова
| ?Альзакола лісова | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Мухоловкові (Muscicapidae) |
| Рід: | Tychaedon |
| Вид: | Альзакола лісова |
| Біноміальна назва | |
| Tychaedon leucosticta (Sharpe, 1883) | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Синоніми | |
| Erythropygia leucosticta Cossypha leucosticta Cercotrichas leucosticta | |
| Посилання | |
| Tychaedon leucosticta | |
| Tychaedon leucosticta | |
| 559133 | |
| 869902 | |
Альзако́ла лісова[2] (Tychaedon leucosticta) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає в Західній і Центральній Африці.
Опис
Довжина птаха становить 17 см, вага 19 г. Верхня частина тіла сірувато-коричнева, груди і боки сірі, живіт коричнюватий. Над очима білі "брови", навколо очей білі кільця, які перетичнають тонкі чорні смуги, що проходять через очі. Хвіст темний, крила коричневі, нижня частина крил світліша. Очі карі, дзьоб чорний, лапи чорні.
Підвиди
Виділяють чотири підвиди:[3]
- T. l. colstoni Tye, 1991 — Сьєрра-Леоне, Ліберія, Кот-д'Івуар;
- T. l. leucosticta (Sharpe, 1883) — Гана;
- T. l. collsi (Alexander, 1907) — південний схід ЦАР, північний схід ДР Конго, західна Уганда;
- T. l. reichenowi (Hartert, E, 1907) — західна Ангола.
Поширення і екологія
Лісові альзаколи мешкають в Сьєрра-Леоне, Ліберії, Кот-д'Івуарі, Гані, Центральноафриканській Республіці, Демократичній Республіці Конго, Уганді і Анголі, трапляються в Гвінеї і Буркіна-Фасо. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, у вологих і сухих чагарникових заростях, на полях і плантаціях. Зустрічаються на висоті від 40 до 1600 м над рівнем моря.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Cercotrichas leucosticta. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 27 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 27 лютого 2022.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).