Горлиця синьоголова
| ?Горлиця синьоголова | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Голубоподібні (Columbiformes) |
| Родина: | Голубові (Columbidae) |
| Рід: | Африканська горлиця (Turtur) |
| Вид: | Горлиця синьоголова |
| Біноміальна назва | |
| Turtur brehmeri (Hartlaub, 1865) | |
| Підвиди | |
| Див. Підвиди | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Turtur brehmeri |
 Віківиди: | Turtur brehmeri |
 EOL: | 1049791 |
 ITIS: | 563622 |
 МСОП: | 22690639 |
 NCBI: | 215731 |
Горлиця синьоголова[2] (Turtur brehmeri) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Західній і Центральній Африці.
Опис
Довжина птаха становить 25 см, враховуючи довгий хвіст. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова і шия яскраві, сірувато-блакитні. Решта тіла рудувато-коричнева. На крилах райдужні зелені плями. Дзьоб біля основи червонувато-сірий, кінчик тьмяно-зеленуватий. Очі темно-карі, лапи червонуваті.
Підвиди
Виділяють два підвиди:[3]
- T. b. infelix Peters, JL, 1937 — від Гвінеї і Сьєрра-Леоне до Камеруну;
- T. b. brehmeri (Hartlaub, 1865) — від півдня Камеруну до сходу ДР Конго і північного заходу Анголи.
Поширення і екологія
Синьоголові горлиці живуть у вологих рівнинних тропічних лісах і в садах. Зустрічаються на висоті до 750 м над рівнем моря.
Поведінка
Синьоголові горлиці живляться насінням і палими плодами, а також комахами, равликами і личинками. Вони шукають їжу на землі. Гніздяться в заростях поблизу землі або на нижніх гілках дерев, на висоті від 2,5 до 5,5 м над землею. В Камеруні пік розмноження припадає на серпень, у Габоні гніздовий сезон триває з грудня по травень. Гніздо — платформа, зроблена з сухих гілок, корінців і, що незвично для голубів, сухого листя. В кладці 1—2 яйця, пташенята покидають гніздо на 14 день.
У неволі
Уперше синьоголових горлиць почали утримувати в Лондонському зоопарку в 1870 роки, перше розмноження в неволі відбулося в 1950 році. Загалом синьоголових горлиць рідко утримують в неволі.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Turtur brehmeri. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
Джерела
- David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
- Alois Münst und Josef Wolters: Tauben — Die Arten der Wildtauben. 2. erweiterte und überarbeitete Auflage, Verlag Karin Wolters, Bottrop 1999, ISBN 3-9801504-9-6.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde — Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).