YaChudo

Якірці колючі

Переглядів: 0. Оновлено 23.10.2026.

Якірці сланкі
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Zygophyllales
Родина: Паролистові (Zygophyllaceae)
Рід: Якірці (рослина) (Tribulus)
Вид:
Якірці сланкі (T. terrestris)
Біноміальна назва
Tribulus terrestris

Якірці́ колючі[1], якірці́ сланкі[2][3] (Tribulus terrestris) — вид рослин родини парнолистові (Zygophyllaceae), поширений у Євразії, Африці й Австралії.

Рослина використовується в традиційній медицині Китаю, Індії та Греції у різних терапевтичних цілях, зокрема для лікування безпліддя, полегшення менопаузи та інших.

Назва

Етимологія: лат. terrestris — стосується повзучої природи рослини[4]. Народними назвами є кавунці, якорці, баранці, кірці та інше[1].

Опис

Однорічна повзуча трав'яниста рослина, від 10 до 50 см, волохата, як правило, розгалужена. Довжиною від 2,5 до 5 см листки складаються з 5–8 пар еліптичних листочків, довжиною 5–10 мм і шириною 3–8 мм. Вузькі, поодинокі, в пазухах листків, жовті квіти мають діаметр від 1 до 1,5 см, на коротких черешках. Кожна квітка містить десять тичинок. Жорсткі, колючі плоди (є велика мінливість в шипах, від дуже колючих до гладких) мають діаметр 1 см; шипи 2-7 мм. Вид може квітнути цілий рік.

Поширення

Африка: Алжир; Єгипет; Лівія; Марокко; Туніс; Сомалі; Кенія; Танзанія; Уганда; Камерун; Габон; Заїр; Бенін; Гана; Малі; Нігер Нігерія; Сенегал; Того; Малаві; Мозамбік; Замбія; Зімбабве; Ботсвана; Лесото; Намібія; Південна Африка; Свазіленд; Мадагаскар. Азія: Кувейт; Саудівська Аравія; Афганістан; Кіпр; Єгипет — Синай; Іран; Ірак; Ізраїль; Йорданія; Ліван; Сирія; Туреччина; Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Туркменістан; Узбекистан; Монголія; Китай; Японія; Індія; Пакистан. Австралія: Австралія [пн.]. Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Росія — Передкавказзя; Західний Сибір [пд.сх.], Європейська частина [пд.]. Європа: Австрія; Угорщина; Словаччина; Молдова; Україна [вкл. Крим]; Албанія; Болгарія; Хорватія; Греція [вкл. Крит]; Італія [вкл. Сардинія, Сицилія]; Румунія; Словенія; Франція [вкл. Корсика]; Португалія; Іспанія [вкл. Балеарські острови, Канарські острови].

В Україні вид зростає на півдні Лісостепу, у Степу, у Криму[5].

Хімічний склад

У складі рослини ідентифіковано багато різних сполук з різноманітними біологічними властивостями та хімічними структурами, включи стероїдні сапоніни, флавоноїди, глікозиди, фітостероли, таніни, терпеноїди, амідні похідні, амінокислоти та білки.[6]

Алкалоїди

Рослина містить такі алкалоїди, як трибулусамід C , трибулустерин , трибулузин A , гармін , гарман , гармол, трибулусімід C , террестріамід , N - транс -кумароїлтирамін , N - транс- кофеоїлірамін , террестрібісамід. Їх виділяють із стебел, листя та плодів.[6]

Використання

Біологічно активна добавка.

У системах традиційної медицині Китаю, Індії та Греції використовується для різних терапевтичних цілей, включаючи покращення спортивних результатів, лікування безпліддя як у чоловіків, так і у жінок, полегшення симптомів менопаузи та покращення сексуальної дисфункції.[7] Як традиційна китайська медицина, вона була зазначена як ліки вищого ґатунку в найдавнішій збереженій китайській фармацевтичній монографії «Шень Нун Бен Цао Цзін» У Китайській фармакопеї плоди рослини використовувалися для тонізування нирок, а також як сечогінний та відхаркувальний засіб, що покращує зір, а також для лікування свербежу шкіри, головного болю та запаморочення, а також закупорки молочних проток. Сучасні дослідження показали, що хімічні складові стероїдні сапоніни та флавоноїди з вираженою протизапальною та омолоджувальною дією рослини були основними факторами, що сприяють традиційній фармакологічній активності .[6] У науковій літературі зроблено висновок, що етанольний екстракт T. terrestris (EETT) впливає на фертильність, зокрема на сперматогенез, що підтверджується очевидними змінами в канальцевому відділі яєчок, такими як збільшення загальної довжини трубки, об'єму трубки та висоти сім'явивідного епітелію піддослідних щурів.[8]

Галерея

Примітки

  1. ↑ а б Tribulus terrestris // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. ↑ Бурда Н. Є. та ін. Визначення кількісного вмісту полісахаридів у сировині якірців сланких // Сучасні досягнення фармацевтичної технології : матеріали IV наук.-практ. конференції з міжнар. участю (16-17 жовтня 2014 р.). — С. 143.
  3. ↑ І. А. Іванько, М. С. Якуба. Особливості ценоморфічної та екоморфічної структури трав'янистого покриву острова Зміїний // Екологія та ноосферологія. — 2009. — Вип. 20. — № 3–4. — С. 91–96. Архівовано з джерела 15 серпня 2016. Процитовано 2015-11-05.
  4. ↑ Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 22 січня 2020. Процитовано 05.09.2018. (англ.)
  5. ↑ Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 219.
  6. ↑ а б в Zhu, Wenyi; Du, Yijie; Meng, Hong; Dong, Yinmao; Li, Li (11 липня 2017). A review of traditional pharmacological uses, phytochemistry, and pharmacological activities of Tribulus terrestris. Chemistry Central Journal. 11 (1): 60. doi:10.1186/s13065-017-0289-x. ISSN 1752-153X. PMC 5503856. PMID 29086839.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  7. ↑ Tribulus terrestris's therapeutic uses | Health and Medicine | Research Starters | EBSCO Research. EBSCO (англ.). Процитовано 9 серпня 2026.
  8. ↑ Oliveira, Nelma Neylanne Pinho Muniz; Félix, Matheus Augusto Rodrigues; Pereira, Tauany Costa Silva; Rocha, Luiz Gustavo Pessoa; Miranda, José Rafael; Zangeronimo, Márcio Gilberto; Pinto, José Eduardo Brasil Pereira; Bertolucci, Suzan Kelly Vilela; Sousa, Raimundo Vicente de (2015). Sperm Quality and Testicular Histomorphometry of Wistar Rats Supplemented with Extract and Fractions of Fruit of Tribulus terrestris L. Brazilian Archives of Biology and Technology (англ.). 58: 891—897. doi:10.1590/S1516-89132015060278. ISSN 1516-8913.

Джерела

Посилання

Гібіскус Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).