Вінаго тиморський
| ?Вінаго тиморський | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Під загрозою зникнення (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Голубоподібні (Columbiformes) |
| Родина: | Голубові (Columbidae) |
| Рід: | Вінаго (Treron) |
| Вид: | Вінаго тиморський |
| Біноміальна назва | |
| Treron psittaceus (Temminck, 1808) | |
| Посилання | |
| Treron psittaceus | |
| Treron psittaceus | |
| 177300 676922, 177300 | |
| 22691186 | |
Віна́го тиморський[2] (Treron psittaceus) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Мешкає в Індонезії і Східному Тиморі.
Опис
Довжина птаха становить 28 см. Самці мають переважно сірувато-зелене забарвлення, горло і надхвістя дещо світліші. Крила сірувато-чорні, покривні пера мають жовті краї. Центральні стернові пера зелені, решта стернових пер сірі з темною смугою. Самиці мають переважно тьмяно-зелене забарвлення, покривні пера крил у них мають жовтуваті краї.
Поширення і екологія
Тиморські вінаго мешкають на острові Тимор та на сусідніх островах Семау, Атауро і Роте. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, на висоті до 500 м над рівнем моря. Зустрічаються зграями, ведуть деревний спосіб життя. Живляться плодами.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція тиморських вінаго становить від 660 до 1000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища та інтенсивне полювання.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Treron psittaceus.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 07 травня 2022.
Джерела
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).