YaChudo

Вінаго коричневий

Переглядів: 0. Оновлено 27.10.2026.

?Вінаго коричневий

Охоронний статус

Близький до загрозливого  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Птахи (Aves)
Ряд:Голубоподібні (Columbiformes)
Родина:Голубові (Columbidae)
Рід:Вінаго (Treron)
Вид:Вінаго коричневий
Біноміальна назва
Treron fulvicollis
(Wagler, 1827)
Підвиди
Див. Підвиди
Посилання
Вікісховище:Treron fulvicollis
Віківиди:Treron fulvicollis
ITIS:177294
МСОП:22691127
NCBI:2953466

Віна́го коричневий[2] (Treron fulvicollis) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Південно-Східній Азії.

Опис

Довжина птаха становить 27 см. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова і шия рудувато-коричневі, груди золотисто-зелені, спина має пурпуровий відтінок. Боки сірувато-зелені, живіт жовто-зелений. Крайні стернові пера сірувато-зелені, на кінці чорні, з сірими краями. Дзьоб світлий, на кінці блакитнувато-зелений, біля основи темно-червоний. Лапи червонуваті. У самиць груди жовтувато-зелені, лоб сірий. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць.

Підвиди

Виділяють чотири підвиди:[3]

Поширення і екологія

Коричневі вінаго мешкають в М'янмі, Таїланді, Малайзії, Індонезії і Брунеї. Вони живуть у вологих і заболочених тропічних лісах, мангрових лісах, у вологих чагарникових заростях і садах. Зустрічаються на висоті до 1220 м над рівнем моря. Живляться плодами. Гніздяться на деревах або в чагарниках. В кладці два яйця.

Збереження

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Коричневим вінаго загрожує знищення природного середовища.

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Treron fulvicollis. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 6 травня 2022.
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 06 травня 2022.

Джерела

  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
  • David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).