Альціон вануатський
| ?Альціон вануатський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Близький до загрозливого (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Сиворакшоподібні (Coraciiformes) |
| Родина: | Рибалочкові (Alcedinidae) |
| Рід: | Чорнодзьобий альціон (Todiramphus) |
| Вид: | Альціон вануатський |
| Біноміальна назва | |
| Todiramphus farquhari (Sharpe, 1899) | |
| Синоніми | |
| Halcyon farquhari | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Todiramphus farquhari |
 Віківиди: | Todiramphus farquhari |
 EOL: | 1064921 |
 ITIS: | 692698 |
 МСОП: | 22683347 |
 NCBI: | 1651828 |
Альціо́н вануатський[2] (Todiramphus farquhari) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae)[3]. Ендемік Вануату.
Опис
Довжина птаха становить 19-21 см, вага 32-42 г. Верхня частина тіла темно-синя, нижня частина тіла яскраво-оранжева. Перед очима білі плями, з боків голови чорні смуги. Горло біле, на шиї білий "комірець".
Поширення і екологія
Вануатські альціони мешкають на островах Еспіриту-Санто, Малекула, Мало і Аоре. Вони живуть в густих вологих тропічних лісах, а також на полях, пасовищах, плантаціях і в садах. Зустрічаються на висоті до 700 м над рівнем моря. Живляться комахами, зокрема жуками, а також павуками і дрібними ящірками. Вануатські альціони чатують на здобич, сидячи на гілці, а коли її побачать, то пікірують до неї. Вони гніздяться в гніздах деревних термітів або в дуплах пальм чи деревовидних папоротей. Сезон розмноження триває з листопада по лютий. В кладці 3-4 білих яйця.
Збереження
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція вануатських альціонів становить приблизно 6700 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Todiramphus farquhari. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 12 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Rollers, ground rollers, kingfishers. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.
Джерела
- Heinrich L. Bregulla (1992) Birds of Vanuatu, Anthony Nelson, Oswestry, England
- C Hilary Fry, Kathie Fry & Alan Harris (1992) Kingfishers, Bee-eaters & Rollers, Christopher Helm (Publishers) Ltd., London
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).