YaChudo

Альціон мікронезійський

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

?Альціон мікронезійський

Охоронний статус

Вимерлий на волі (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Птахи (Aves)
Ряд:Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина:Рибалочкові (Alcedinidae)
Рід:Чорнодзьобий альціон (Todiramphus)
Вид:Альціон мікронезійський
Біноміальна назва
Todiramphus cinnamominus
(Swainson, 1821)[2]
Синоніми
Halcyon cinnamonina
Halcyon cinnamomina
Todirhamphus cinnamominus
Посилання
Вікісховище:Todiramphus cinnamominus
Віківиди:Todiramphus cinnamominus
ITIS:692702
МСОП:22725862
NCBI:1006542

Альціо́н мікронезійський[3] (Todiramphus cinnamominus) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae)[4]. Ендемік Гуаму[5]. Раніше вважався конспецифічним з рудоголовими і погнпейськими альціонами.

Опис

Мікронезійський альціон

Довжина птаха становить 20 см, самці важать 56—62 г, самиці 58—74 г. Верхня частина голови рудувато-іржаста, на обличчі тонка зеленувато-чорна «маска», що переходить в чорну смугу на задній частині шиї. Спина темна, блискуча, синьо-зелена, крила і хвіст фіолетово-сині. Нижня частина тіла руда. Дзьоб чорний. У самиць живіт білий[6].

Таксономія

Підвид мікронезійського альціона T. c. miyakoensis, описаний японським орнітологом Нагаміці Куродою у 1919 році, відомий лише за голотипом, зібраним на острові Міяко у 1887 році[7]. Однак деякі орнітологи вважають цей підвид сумнівним. Якщо мікронезійські альціони дійсно мешкали на островах Міяко, то вони, імовірно, вимерли наприкінці XIX століття.

Поширення і екологія

Мікронезійські альціони жили в мангрових і тропічних лісах Гуаму, на узліссях, кокосових плантаціях і в садах. Вони живляться комахами, зокрема прямокрилими і цикадами, а також дрібними ящірками. Гніздяться в дуплах дерев, на висоті від 3 до 8 м над землею, в період з грудня по липень. Досягають статевої зрілості у віці 2 років, їхня загальна тривалість життя становить 15—20 років.

Збереження

Мікронезійські альціони вимерли в дикій природі через появу на острові інтродукованих бурих бойг[8]. Востаннє в дикій природі вони спостерігалися у 1988 році, однак перед тим, у 1986 році науковцям вдалося спіймати 29 птахів. Орнітологи ведуть програму з підтримки і збільшення популяції мікронезійських альціонів. У 2008 році в неволі проживало 100 птахів цього виду, у 2013 році — 124 птахи, у 2016 році — 145 птахів. Планується реінтродукція мікронезійських альціонів у дику природу, зокрема на атол Пальміра.

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Todiramphus cinnamominus. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 13 квітня 2022.
  2. ↑ William Swainson: Zoological illustrations. T. 2. 1821, ss. Pl 64 [text]. 
  3. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Rollers, ground rollers, kingfishers. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.
  5. ↑ Micronesian Kingfisher. U.S. Fish & Wildlife Service. 21 czerwca 2018. Архів оригіналу за 15 липня 2017. Процитовано 4 жовтня 2018.
  6. ↑ C. Hilary Fry, Kathie Fry: Kingfishers, Bee-eaters and Rollers. Bloomsbury Publishing, 2010, ss. 181–183. 
  7. ↑ Nagamichi Kuroda. Description of three New Birds from the southern Islands of Japan. „Dobutsugaku zasshi”, s. 331, 1919. 
  8. ↑ John R. Platt (27 listopada 2017). Extinct in the Wild But Still Flying: The Guam Kingfisher. The Revelator. Процитовано 5 października 2018.

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).