Харіус

Харіус Період існування: плейстоцен — наш час
Харіус європейський (T. thymallus)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Променепері (Actinopterygii)
Ряд:	Лососеподібні (Salmoniformes)
Родина:	Лососеві (Salmonidae)
Підродина:	Thymallinae Gill, 1885
Рід:	Харіус (Thymallus) Linck, 1790
Типовий вид
Thymallus thymallus (Linnaeus, 1758)
Види
Див. текст
Вікісховище: Thymallus

Харіус (Thymallus) — рід риб родини лососевих, єдиний у підродині Thymallinae.

Звичайна довжина харіусів 25—35 см, маса — близько 450 г; риби довжиною близько 50 см важать до 1,4 кг. Найбільші особини (до 5-6 кг) відомі в монгольського та європейського харіусів.

Для харіусів характерний великий спинний плавець, що має понад 17 променів. Задня частина цього плавця у самців вища за передню, а в самок такої ж висоти або менша.

Риби мають однотонну темно-сіру спину, по боках деяких видів розкидані чорні цятки різної форми. У сибірського, байкальського, амурського, нижньоамурського та жовтопятнистого харіусів над черевними плавниками є відносно велика червонувата пляма. На черевних плавцях є косі червоно-коричневі смуги з фіолетовим лиском. Хвостовий і анальний плавники дорослих риб бордові. На спинному плавці добре помітні кілька горизонтальних рядів округлих або видовжених у вертикальному напрямку плям червонуватого кольору з бірюзовим або фіолетовим відтінком.

У високогірних озерах Сибіру також відомі карликові форми, які протягом усього життя зберігають малькове забарвлення у вигляді темних поперечних смуг з обох боків тіла.

Прісноводні риби помірного і холодного поясів Північної півкулі. Живуть у річках гірського типу з чистою й холодною водою, а також оліготрофних озерах, на висотах до 2000—2300 м над рівнем моря.

Харчуються організмами зообентосу, переважно безхребетними: личинки волохокрильців, веснянок, одноденок, хірономід, їхні імаго. Влітку полюють різноманітних повітряних комах. Деякі види харіусів можуть їсти дрібну рибу, дуже великі особини — навіть дрібних гризунів.

У місцях нересту лососів харіуси можуть завдавати шкоди потомству цих риб, з'їдаючи їхню ікру та мальків.

Нерестяться навесні, самиці викидають на кам'янистому дні від 3 до 10 тис. ікринок.

Харіуси є об'єктами місцевого рибальства і штучного розведення. Харіус ловиться переважно на мушку, на поплавкову вудку з наживкою (як правило на хробаків). Відома також риболовля харіуса спінінгом на блешню.

Згідно із FishBase (версія за листопад 2025 року) рід містить 15 видів:^[1]

• Thymallus arcticus (Pallas, 1776) — Харіус сибірський, Сибір, Північна Америка, до 76 см загальної довжини;
• Thymallus baicalensis Dybowski, 1874 — Харіус байкальський, озеро Байкал, басейн Єнісею, до 38,2 см загальної довжини;
• Thymallus brevipinnis Svetovidov, 1931 — басейн озера Байкал;
• Thymallus brevirostris Kessler, 1879 — Харіус монгольський, Монголія та сусідні райони Росії й Китаю, до 39 см загальної довжини;
• Thymallus burejensis Antonov, 2004 — річка Бурея (притока Амуру);
• Thymallus flavomaculatus Knizhin, Antonov & Weiss, 2006 — басейн Амуру;
• Thymallus grubii Dybowski, 1869 — Харіус амурський, басейн Амуру; до 31,3 см загальної довжини;
• Thymallus ligericus Persat, Weiss, Froufe, Secci-Petretto & Denys, 2019 — басейн Луари (Франція), до 40,5 см стандартної довжини;
• Thymallus mertensii Valenciennes, 1848 — Харіус камчатський, Чукотка, Камчатка;
• Thymallus nigrescens Dorogostaisky, 1923 — Харіус косогольський, озеро Хубсуґул (Монголія), до 48,4 см загальної довжини;
• Thymallus pallasii Valenciennes, 1848 — Харіус східносибірський, Сибір, до 44 см загальної довжини;
• Thymallus svetovidovi Knizhin & Weiss, 2009 — басейн верхнього Єнісею, до 39,6 см стандартної довжини;
• Thymallus thymallus (Linnaeus, 1758) — Харіус європейський, Європа, до 60 см загальної довжини;
• Thymallus tugarinae Knizhin, Antonov, Safronov & Weiss, 2007 — басейн річки Амур, до 25,5 см стандартної довжини;
• Thymallus yaluensis Mori, 1928 — Корея, до 20 см загальної довжини.

• Никольский Г. В., Частная ихтиология, 3 изд., М., 1971;
• Жизнь животных, т. 4, ч. 1, М., 1971.

• Ловля Харіуса в Карпатах [Архівовано 14 березня 2012 у Wayback Machine.]