Thy Despair
| Thy Despair | |
|---|---|
Thy Despair lineup 2025. Зліва направо: Алекс Мальчевський, Nephilim, Marianelle, Navka, Toxa | |
| Основна інформація | |
| Попередні назви | Thoughts of the Desperate |
| Жанр | симфонічний метал, готичний метал |
| Роки | з 2006 |
| Місто | Київ |
| Мова | англійська, українська |
Thy Despair — український симфонік-метал гурт із Києва, заснований 2006 року.[1] У музиці гурту поєднуються елементи готичного, блек-, дум- та мелодик-дез-металу із симфонічним звучанням.[2] Характерною рисою гурту є поєднання жіночого вокалу з чоловічим екстремальним вокалом.[3]
У 2018 році гурт випустив дві мовні версії мініальбому — Вільний та The Free One, а 2020 року — дебютний повноформатний альбом The Song of Desolation на лейблі Rockshots Records.[4][2] Альбом отримав рецензії низки спеціалізованих метал-видань, серед яких Metal.de, Distorted Sound Magazine, Arrow Lords of Metal, Soundmagnet, Metal-Roos та інші.[3][5][6]
У 2025 році було випущено україномовний EP альбом Багряний Обрій [1]
Історія
Гурт було засновано в Києві восени 2006 року гітаристом і вокалістом Nephilim. Спочатку колектив мав назву Thoughts of the Desperate, згодом її було змінено на Thy Despair.[7]
У ранній період творчості музика гурту була близькою до готик- і дум-металу. Серед музичних впливів засновник гурту називав Tristania, The Sins of Thy Beloved, Sirenia, Epica та Nightwish.[2]
Через зміни складу діяльність Thy Despair у перші роки існування була переривчастою. У 2011 році гурт припинив діяльність, у 2014-2015 ненадовго відновив її, але знову розпався. У 2017 році група зібралась знову з новим складом і новим матеріалом.[2]
16 травня 2018 року Thy Despair випустили дві мовні версії мініальбому — Вільний та The Free One. Обидва релізи містили три однакові за музичним матеріалом композиції — «Вільний» / «The Free One», «Шабаш» / «Sabbath» та «У Запалі Битви» / «War» — і відрізнялися мовою текстів.[4] Рецензент українського видання Neformat відзначив поєднання симфонічного, готичного та павер-металу, контраст жіночого вокалу й гроулу та рівень володіння музикантами інструментами.[4]
На початку 2020 року гурт завершив роботу над першим повноформатним альбомом The Song of Desolation та уклав ліцензійну угоду з італійським лейблом Rockshots Records.[2] Альбом вийшов 8 травня 2020 року й містив десять англомовних композицій.[3] Частина матеріалу була заснована на піснях раннього періоду гурту, які отримали нові аранжування та змінені тексти.[2] Тематика композицій «The Free One», «War» і «Falcon» була пов'язана з війною на сході України.[2]
Реліз The Song of Desolation супроводжувався виходом музичного відео на композицію «Army of Dead». Про кліп окремо повідомили австралійське видання Metal-Roos та французький метал-портал Metalorgie.[8][9] Кліп також було окремо згадано в рецензії американського видання Teeth of the Divine на The Song of Desolation.[10]
19 липня 2025 року Thy Despair відіграли в київському Volume Club перший концерт після дворічної перерви; цей виступ став дебютом нової вокалістки Marianelle у складі гурту.[11]
12 грудня 2025 року гурт випустив україномовний мініальбом Багряний обрій (англ. Crimson Horizon), який став першим студійним релізом Thy Despair із Marianelle. До нього увійшли композиції «Безвихідь і Страх» та «Сокіл».[1]
На підтримку релізу було представлено офіційний кліп на композицію «Безвихідь і Страх». Про його вихід повідомили Neformat, британський The Moshville Times та німецький Monkeypress.[1][12][13]
У лютому 2026 року британська редакція Metal-Rules.com опублікувала рецензію на Crimson Horizon, оцінивши реліз у 4,5 бала з 5.[14]
Критичне сприйняття
Мініальбоми Вільний та The Free One 2018 року отримали окрему рецензію українського музичного видання Neformat. Автор огляду відзначив вище середнього володіння музикантами інструментами та поєднання елементів павер-, симфонічного й готичного металу, водночас критично оцінивши хітовість матеріалу.[4]
Найбільше висвітлення у спеціалізованій пресі отримав дебютний повноформатний альбом The Song of Desolation. Німецький Soundmagnet оцінив його у 8,5/10, позитивно відзначивши агресивніше порівняно з багатьма представниками симфонік-металу звучання, роль екстремального вокалу та продюсування.[15]
Нідерландський Arrow Lords of Metal поставив платівці 7,5/10, відзначивши композиції, звучання, гітарні партії та поєднання різних типів вокалу.[6]
Distorted Sound Magazine оцінив The Song of Desolation у 6/10. Видання позитивно охарактеризувало масштабне звучання, продюсування та поєднання готичних, симфонічних і блек-метал елементів, водночас зазначивши, що окремим композиціям бракує індивідуальності.[5]
Metal.de поставив альбому 5/10. Видання відзначило технічні можливості музикантів і окремі вдалі моменти, але критично оцінило баланс вокалу та інструментів і частину аранжувань.[3]
Angry Metal Guy оцінив альбом у 2/5. Автор позитивно виділив окремі елементи «Falling Star» та атмосферний вступ «Army of Dead», однак розкритикував мікс і домінування вокалу над інструментами.[16]
Австралійське видання Metal-Roos у рецензії позитивно відзначило важчу сторону звучання гурту в «Army of Dead», зокрема гроул і брейкдаун, а також контраст жіночого та екстремального чоловічого вокалу в альбомі.[17]
Мініальбом Багряний обрій / Crimson Horizon 2025 року отримав оцінку 4,5/5 від Metal-Rules.com. Рецензент позитивно оцінив мелодійність, симфонічне звучання та вокал релізу, водночас звернувши увагу на його коротку, двокомпозиційну тривалість.[14]
Дискографія
Студійні альбоми
2020 — The Song of Desolation
Мініальбоми
2018 — Вільний[4]
2018 — The Free One[4]
2025 — Багряний обрій / Crimson Horizon[1][14]
Відеокліпи
2025 — «Безвихідь і Страх»[1][12][13]
Поточний склад
За даними офіційного сайту гурту, до актуального складу Thy Despair входять:[18]
Nephilim — гітара, екстремальний вокал, автор музики й текстів;
Marianelle — вокал;
Navka — клавішні;
Anton — бас-гітара;
Alex — ударні.
Примітки
- ↑ а б в г д е Thy Despair випустили новий мініальбом. Neformat. 16 грудня 2025. Процитовано 5 вересня 2026.
- ↑ а б в г д е ж Chad Bowar (9 травня 2020). Meet The Band: Thy Despair. Heavy Music HQ (англ.). Процитовано 5 вересня 2026.
- ↑ а б в г Angela (1 травня 2020). Thy Despair – The Song Of Desolation. Metal.de (нім.). Процитовано 5 вересня 2026.
- ↑ а б в г д е aLex veNtilL (16 травня 2019). Thy Despair — Вільний \ The Free One (2018). Neformat. Процитовано 5 вересня 2026.
- ↑ а б Laura McCarthy (6 травня 2020). Album Review: The Song of Desolation – Thy Despair. Distorted Sound Magazine (англ.). Процитовано 5 вересня 2026.
- ↑ а б William Pezy (4 травня 2020). Thy Despair – The Song Of Desolation. Arrow Lords of Metal (англ.). Процитовано 5 вересня 2026.
- ↑ Ігор Симоненко. Залізні артефакти українського року. 1991–2021. ВММГО «Ноктюрн», 2023. С. 328.
- ↑ а б Thy Despair: New Music Video ‘Army of Dead’; New Album Out Now!. Metal-Roos (англ.). 15 травня 2020. Процитовано 5 вересня 2026.
- ↑ а б Thy Despair. Metalorgie (фр.). 11 травня 2020. Процитовано 5 вересня 2026.
- ↑ Erik T (10 липня 2020). Thy Despair – The Song of Desolation. Teeth of the Divine (англ.). Процитовано 5 вересня 2026.
- ↑ Andrea Bacigalupo (21 серпня 2025). Thy Despair: guarda il video del concerto al Volume Club di Kiev. TrueMetal (італ.). Процитовано 5 вересня 2026.
- ↑ а б Thy Despair return with new EP ‘Crimson Horizon’ and video. The Moshville Times (англ.). 14 грудня 2025. Процитовано 5 вересня 2026.
- ↑ а б THY DESPAIR: “Багряний Обрій” (“Crimson Horizon”) – neues Video und düstere Hymnen aus Kiew. Monkeypress (нім.). 15 грудня 2025. Процитовано 5 вересня 2026.
- ↑ а б в Simon Wiedemann (1 лютого 2026). Thy Despair – Crimson Horizon. Metal-Rules.com (англ.). Процитовано 5 вересня 2026.
- ↑ Thy Despair – The Song Of Desolation – Album Review. Soundmagnet (англ.). 7 травня 2020. Процитовано 5 вересня 2026.
- ↑ Emya (6 травня 2020). Thy Despair – The Song of Desolation Review. Angry Metal Guy (англ.). Процитовано 5 вересня 2026.
- ↑ Tina Summers (4 травня 2020). Thy Despair – The Song of Desolation (Album Review). Metal-Roos (англ.). Процитовано 5 вересня 2026.
- ↑ Members. Thy Despair (англ.). Процитовано 5 вересня 2026.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
