YaChudo

The Vulture and the Little Girl

Переглядів: 0. Оновлено 10.11.2026.

Зовнішні зображення
Фотоматеріали
The Vulture and the Little Girl

«Стерв'ятник і маленька дівчинка» (англ. The Vulture and the Little Girl), також відома як «Дівчинка, що бореться» (The Struggling Girl) — це фотографія, зроблена Кевіном Картером у березні 1993 року під час масового голоду в Судані та вперше опублікована у The New York Times 26 березня 1993 року.

Фотографія зображує кволу дитину (у 2011 році виявилося, що це все ж був хлопчик[1]) яка знепритомніла від голоду. На задньому плані за дитиною спостерігає стерв'ятник.

Повідомлялося, що дитина намагалася дістатися до продовольчого центру ООН, що знаходився приблизно за півмилі від зображеного на фотографії місця, в Айоді (нині Південний Судан), і нібито вижила.

Фотографія отримала Пулітцерівську премію за художню фотографію 1994 року. Через чотири місяці після отримання премії фотограф Картер покінчив життя самогубством.

Історія фотографії

«Трикутник голоду» (англ. The Hunger Triangle) — назва, яку в 1990-х роках використовували благодійні організації для позначення території, визначеної південносуданськими громадами Конгор, Айод та Ваат. Ця територія залежала від ЮНЕСКО та інших гуманітарних організацій у боротьбі з голодом. Станом на січень 1993 року сорок відсотків дітей віком до п'яти років у цьому районі недоїдали, і в одному лише Айоді щодня від 10 до 13 дорослих помирали від голоду[2]. Для підвищення обізнаності міжнародного суспільства про цю ситуацію, в рамках операції «Линія життя Судан» (Operation Lifeline Sudan) до країни запросили фотожурналістів та іншим особам, яким раніше було заборонено в'їзд. У березні 1993 року уряд почав видавати журналістам візи на 24-годинне перебування з суворими обмеженнями на пересування країною і з умовою постійного нагляду уряду[3].

У березні 1993 року Роберт Хедлі, колишній фотограф, а на той час офіцер з інформації операції ООН «Lifeline Sudan», запросив фотографів Жуана Сілву та Кевіна Картера до Судану, щоб зробити репортаж про голод. Вони прибули легким літаком до села Айод, де невдовзі після цього приземлився вантажний літак з гуманітарною допомогою. Мешканцями села вже деякий час опікувався пункт допомоги ООН, і селяни чекали біля злітно-посадкової смуги, щоб якомога швидше отримати їжу. Сілва та Картер розійшлися, щоб фотографувати жертв голоду — дітей і дорослих, і живих, і мертвих. Картер кілька разів звертався до Сілви, щоб розповісти йому про шокуючі ситуації, які щойно сфотографував. Сілва знайшов повстанських солдатів, щоб вони відвели його до когось із представників влади, Картер приєднався до нього. Солдати не розмовляли англійською, але Картер подарував одному з них свій дешевий наручний годинник, і солдати стали їхніми охоронцями та провідниками[4][5].

Коли вони знову зустрілися на злітно-посадковій смузі Картер сказав, що щойно у п'ятидесяти метрах звідти фотографував дитину і раптом до неї прилетів стерв'ятник! Картер просто продовжував фотографувати і відзняв багато плівки![6]. Потім він прогнав птаха. За словами Картера, все, про що він міг думати, це Меган, його маленька дочка. Через кілька хвилин фотографи вилетіли з Айода до Конгора[7].

У 2011 році батько дитини розповів, що насправді це був хлопчик на ім'я Конг Ньонг, про якого піклувався пункт продовольчої допомоги ООН. За словами його родини, Ньонг помер лише у 2007 році від «лихоманки»[1].

Публікація та реакція суспільства

26 березня 1993 року газета «Нью-Йорк Таймс» опублікувала фотографію Картера як ілюстрацію до статті про голод у Судані[8]. У підписі до фотографії було написано що маленька дівчинка, ослабла від голоду, знепритомніла на стежці до пункту годівлі в Айоді, і на неї неподалік чатував стерв'ятник[3]. Ця публікація спричинила сенсацію. Фотографію використовували на плакатах для збору коштів для гуманітарних організацій, газети та журнали по всьому світу передруковували її, і негайною реакцією громадськості було надсилання грошей будь-якій гуманітарній організації, яка діяла у Судані[9].

Закликаючи до відповідальної етичної поведінки фотографів, видавців та глядачів таких фотографій шокуючих сцен, письменниця Сьюзен Зонтаґ написала у своєму есе «Дивлячись на чужі страждання» (2003)[10][11]:

У спогляданні крупного плану справжнього жаху є як сором, так і шок. Мабуть, єдині хто маює право дивитися на зображення страждань такого крайнього порядку, — це ті, хто міг би щось зробити, щоб полегшити їх... або ті, хто міг би навчитися з них. Решта з нас — лише вуайєристи, незалежно від того, чи хочемо ми ними бути.
Оригінальний текст (англ.)
There is shame as well as shock in looking at the close-up of a real horror. Perhaps the only people with the right to look at images of suffering of this extreme order are those who could do something to alleviate it ... or those who could learn from it. The rest of us are voyeurs, whether or not we mean to be.

Через реакцію громадськості та часті запитання щодо подальшої долі дитини, газета «Нью-Йорк Таймс» опублікувала у випуску від 30 березня 1993 року спеціальну редакційну статтю в якій, повідомила, що стерв'ятник прогнали від дівчинки, і вона, набравшись сил, продовжила шлях до центру годівлі, хоча невідомо, чи вона дісталася його[12].

Фотографія отримала Пулітцерівська премію 1994 року[13][14] та була визнана світлиною року за версією журналу «The American Magazine»[15].

Подальша доля фотографа

27 липня 1994 року, через чотири місяці після отримання премії, Картер у віці 33 років здійснив самогубство за допомогою отруєння чадним газом[16][17].

У передсмертній записці він написав (останній рядок є посиланням на його нещодавно померлого колегу Кена Остербрука):

Мені дуже, дуже шкода. Біль життя настільки переважає за радість, що радості не лишилося... депресія... без телефону... гроші на оренду... гроші на аліменти... гроші на борги... гроші!!!... Мене переслідують яскраві спогади про вбивства, трупи, гнів і біль... про голодних або поранених дітей, про психопатів зі зброєю, часто поліцейських, про катів-убивць... Я сподіваюся приєднатися до Кена, якби мені так пощастило.
Оригінальний текст (англ.)
I'm really, really sorry. The pain of life overrides the joy to the point that joy does not exist. …depressed … without phone … money for rent … money for child support … money for debts … money!!! … I am haunted by the vivid memories of killings & corpses & anger & pain … of starving or wounded children, of trigger-happy madmen, often police, of killer executioners … I have gone to join Ken if I am that lucky.

Примітки

  1. ↑ а б Rojas, Alberto (21 лютого 2011). Kong Nyong, el niño que sobrevivió al buitre. El Mundo (Spanish) . Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 29 серпня 2017.
  2. ↑ Rone, Jemera (1993). Civilisation Devastation: Abuses by All Parties in the War in Southern Sudan. Human Rights Watch. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 28 листопада 2017.
  3. ↑ а б Lorch, Donatella (26 березня 1993). Sudan Is Described as Trying to Placate the West. The New York Times. Процитовано 28 листопада 2017.
  4. ↑ Marinovich та Silva, 2000, pp. 152—153.
  5. ↑ Carter and Soldiers. www.vimeo.com.
  6. ↑ Marinovich та Silva, 2000, p. 117.
  7. ↑ Marinovich та Silva, 2000, p. 118.
  8. ↑ Marinovich та Silva, 2000, pp. 118—119.
  9. ↑ Marinovich та Silva, 2000, p. 151.
  10. ↑ Susan Sontag, Regarding the Pain of Others. New York: Picador/Farrar, Straus and Giroux, 2003
  11. ↑ O'Hagan, Sean (8 березня 2010). Viewer or Voyeur? The Morality of Reportage Photography. The Guardian (англ.). London. Процитовано 5 квітня 2021.
  12. ↑ Editors' Note. The New York Times. 30 березня 1993. Процитовано 1 вересня 2016.
  13. ↑ The 1994 Pulitzer Prize Winner in Feature Photography. www.pulitzer.org. Процитовано 31 грудня 2018.
  14. ↑ Macleod, Scott (24 червня 2001). The Life and Death of Kevin Carter. Time. ISSN 0040-781X. Архів оригіналу за 14 травня 2019. Процитовано 31 грудня 2018.
  15. ↑ McCabe, Eamonn (30 липня 2014). From the Archive, 30 July 1994: Photojournalist Kevin Carter Dies. The Guardian. London. Архів оригіналу за 30 липня 2014. Процитовано 1 вересня 2016.
  16. ↑ Keller, Bill (29 липня 1994). Kevin Carter, a Pulitzer Winner for Sudan Photo, Is Dead at 33. The New York Times. Процитовано 2 вересня 2016.
  17. ↑ Carlin, John (31 липня 1994). Obituary: Kevin Carter. The Independent. London. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 3 грудня 2017.

Бібліографія

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).