Колібрі-лісовичок довгохвостий
| ?Колібрі-лісовичок довгохвостий | |
|---|---|
 Самець довгохвостого колібрі-лісовичка | |
| Охоронний статус | |
 Під загрозою зникнення (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Серпокрильцеподібні (Apodiformes) |
| Родина: | Колібрієві (Trochilidae) |
| Підродина: | Колібрині (Trochilinae) |
| Триба: | Trochilini |
| Рід: | Колібрі-лісовичок (Thalurania) |
| Вид: | Колібрі-лісовичок довгохвостий |
| Біноміальна назва | |
| Thalurania watertonii (Bourcier, 1847) | |
 Ареал виду | |
| Синоніми | |
| Trochilus watertonii Bourcier, 1847 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Thalurania watertonii |
 Віківиди: | Thalurania watertonii |
 ITIS: | 555125 |
 МСОП: | 22687402 |
 NCBI: | 1507508 |
Колі́брі-лісовичо́к довгохвостий[2] (Thalurania watertonii) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[3]. Ендемік Бразилії.
Опис
Довжина самців становить 11,8-13 см, враховуючи хвіст завдовжки 6 см, довжина самиць становить 10-11 см, враховуючи хвіст завдовжки 3,6 см, вага 3,7-5,2 г. Самці є важчими за самиць, крила і хвіст у них відносно більші, натомість у самиць дзьоб відносно довший[4]. У самців тім'я і потилиця темно-бронзово-зелені, спина темно-фіолетово-синя з райдужним відблиском. Нижня частина тіла трав'янисто-зелена, боки фіолетово-сині. Хвіст довгий, глибоко роздвоєний, сталево-синій. Крила чорнувато-фіолетові. Дзьоб чорний.
Самиці мають тьмяніше забарвлення, тім'я і верхня частина тіла у них золотисто-зелені, спина і другорядні покривні пера крил синьо-зелені. Нижня частина тіла білувата. Крайні стернові пера зелені з широкою сталево-синьою смугою на кінці й білими кінчиками. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць.
Поширення і екологія
Довгохвості колібрі-лісовички мешкають в прибережних районах на північному сході Бразилії, в штатах Пернамбуку, Алагоас і Сержипі, можливо, також на півночі Баїї[5][6]. Вони живуть в прибережних вологих атлантичних лісах, у саванах серрадо, на плантаціях, в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 550 м над рівнем моря. Живляться нектаром різноманітних квітучих дерев, чагарників, епіфітів, ліан і кактусів, а також безхребетними, яких ловлять в польоті. Самці агресивно захищають кормові території. Сезон розмноження триває з листопада по лютий. Гніздо чашоподібне. робиться з тонких корінців і моху, скріплюється за допомогою павутиння, прикріплюється до горизонтальної гілки чагарника або невисокого дерева серед листя, на висоті 1,5-2,5 м над землею. У кладці 2 яйця. Інкубаційний період триває 14-15 днів.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція довгохвостих колібрі-лісовичків становить від 1000 до 2500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Thalurania watertonii: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 09 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 09 листопада 2022.
- ↑ Las-Casas, Flor Maria Guedes; Azevedo-Júnior, Severino Mendes de (10 листопада 2010). Dimorfismo sexual de tamanho no beija-flor-de-costas-violetas Thalurania watertonii (Bourcier, 1847) (Aves: Trochilidae): implicações ecológicas. Ornithologia (порт.). 3 (2): 83—89. ISSN 1809-2969. Архів оригіналу за 8 липня 2022. Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ Livro Vermelho da Fauna Brasileira Ameaçada de Extinção (PDF) (pt-br) . Т. III—Aves (вид. 1). Brasília, DF: ICMBio/MMA. 2018. Архів оригіналу (PDF) за 1 березня 2022. Процитовано 9 листопада 2022.
- ↑ Aves - Thalurania watertonii (Bourcier, 1847) - Beija-flor-de-costas-violetas. www.icmbio.gov.br (pt-br) . Instituto Chico Mendes de Conservação da Biodiversidade. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 17 листопада 2020.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).