Павутинний кліщ звичайний

?Павутинний кліщ звичайний
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Підтип:	Хеліцерові (Chelicerata)
Клас:	Павукоподібні (Arachnida)
Підклас:	Кліщі (Acari)
Надряд:	Акариформні кліщі (Acariformes)
Ряд:	Тромбідіформні кліщі (Trombidiformes)
Підряд:	Prostigmata
Надродина:	Tetranychoidea
Родина:	Павутинні кліщі (Tetranychidae)
Підродина:	Tetranychinae
Триба:	Tetranychini
Рід:	Tetranychus
Вид:	Павутинний кліщ звичайний
Біноміальна назва
Tetranychus urticae Koch, 1836
Синоніми
Список Acarus telarius Linnaeus, 1758 Tetranychus telarius (Linnaeus, 1758) Tetranychus russeolus Koch, 1838 Tetranychus cinnabarinus (Boisduval, 1867) Tetranychus bimaculatus Harvey, 1892 Eotetranychus scabrisetus Ugarov & Nikolskii, 1937
Посилання
Вікісховище:	Tetranychus urticae
Віківиди:	Tetranychus urticae
EOL:	3198999
NCBI:	32264

Павути́нний кліщ звича́йний (Tetranychus urticae Koch), також відомий як двоплямистий павутинний кліщ або плямистий павутинний кліщ, — поліфаг, шкідник сільськогосподарських культур. Первісне поширення виду пов'язують із Середземномор'ям; нині він має космополітичне поширення. Пошкоджує понад 150 видів рослин, зокрема сою, соняшник, кукурудзу, овочеві та плодові культури. Заселяє переважно нижній бік листків, де живиться соком рослин і живе в павутині.

Це дуже дрібний шкідник завдовжки 0,3–0,4 мм. Дорослі особини мають чотири пари ніг, личинки — три. Забарвлення варіює від сірувато-зеленого до жовтуватого, з темними плямами по обидва боки тіла; перед зимівлею кліщі стають оранжево-червоними. Верхня частина тіла вкрита щетинками, розташованими у чотири ряди.

Кліщ заселяє переважно нижній бік листків, де живе в павутині. Живиться соком рослин, проколюючи епідерміс листка. Швидкому заселенню посівів сприяє підвищена температура повітря впродовж періоду вегетації. Інтенсивному розвитку та поширенню шкідника сприяють висока температура повітря і низька відносна вологість. Оптимальними умовами для розвитку та розмноження є температура повітря 29–31 °C, вологість 35–55 % і гідротермічний коефіцієнт 1,1. За довготривалих сприятливих умов — температури 28–33 °C, відносної вологості 35–50 % та відсутності опадів — кліщ може розвиватися у 12 поколіннях протягом вегетаційного періоду. З підвищенням температури інтенсивність яйцекладки зростає. За температури близько +30 °C самиці нового покоління можуть дозрівати приблизно за 6–7 діб і після цього відкладати яйця.

Тривалість розвитку одного покоління становить 10–28 діб. Упродовж вегетаційного періоду за звичайних умов розвиваються 3–4 покоління шкідника.

Проколюючи епідерміс листка, кліщ спричиняє появу світло-зелених плям, які згодом зливаються, утворюючи знебарвлені ділянки — мармуровість. Унаслідок пошкодження збільшується випаровування води, відбувається втрата хлорофілу та порушуються обмін речовин і фотосинтез. Порушується водний баланс рослини та сповільнюється процес фотосинтезу.

Шкодять рослинам як дорослі особини, так і личинки, висмоктуючи сік із листя. Унаслідок пошкодження порушуються функції листкового апарату. Рослини відстають у рості, листки засихають і передчасно опадають, зменшується маса насіння, гинуть стебла, а рослини можуть передчасно закінчувати вегетацію. Кліщ може пошкоджувати посіви протягом тривалого періоду — від фази двох листків до повної стиглості.

Особливо значної шкоди кліщ завдає за спекотної та сухої погоди. Втрати врожаю від шкідника за таких умов можуть сягати 50–60 %, а за перевищення порогу шкодочинності посіви можуть повністю загинути. Зокрема, у сої боби можуть передчасно достигати та розтріскуватися, а сильне пошкодження може спричиняти зниження врожайності зерна до 60 %.

Важливим етапом боротьби зі шкідником є своєчасне виявлення його у посівах. Кліщ, як правило, починає заселяти рослини з країв поля. Огляд рекомендують починати з нижніх ярусів листків, поступово переходячи до верхніх. Листки обстежують насамперед з нижнього боку під лупою, оскільки через малий розмір кліща його не завжди можна своєчасно виявити неозброєним оком. Наявність кліщів можна також визначати за допомогою кишенькового мікроскопа або білого аркуша паперу, струшуючи на нього кліщів з листка.

Економічний поріг шкодочинності павутинного кліща становить 5 дорослих особин на один листок при заселенні понад 10 % рослин. За перевищення економічного порогу шкодочинності застосовують акарициди відповідно до чинного переліку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

Ефективний акарицид проти павутинного кліща має володіти трансламінарними властивостями, що дає змогу контролювати шкідників, які не потрапили безпосередньо під обробку та перебувають у важкодоступних місцях. Важливо також, щоб препарат діяв на кліща на всіх стадіях його розвитку — яйце, личинка, німфа та імаго. За використання акарицидів, які контролюють не всі стадії розвитку кліща, може знадобитися дворазова обробка.

• Tetranychus urticae (TETRUR). EPPO Global Database (англ.). Архів оригіналу за 18 серпня 2026.
• Tetranychus urticae. NCBI Taxonomy Browser (англ.). National Center for Biotechnology Information. Архів оригіналу за 18 серпня 2026.
• Павутинний кліщ. SuperAgronom. Архів оригіналу за 18 серпня 2026.
• Андрусишин І. М.; Данилюк Г. І.; Медвідь П. В. (2025). Прогноз фітосанітарного стану агроценозів Івано-Франківської області та рекомендації щодо захисту рослин у 2025 році (PDF). Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області. с. 83—84.
• Сигналізаційне повідомлення № 8. Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області. 9 червня 2025. Архів оригіналу за 18 серпня 2026.
• Спека сприяє нетипово активному поширенню павутинного кліща на посівах сої. SuperAgronom. 7 серпня 2026. Архів оригіналу за 18 серпня 2026.