Анабат перуанський
| ?Анабат перуанський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Близький до загрозливого (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Горнерові (Furnariidae) |
| Рід: | Чагарниковий філідор (Syndactyla) |
| Вид: | Анабат перуанський |
| Біноміальна назва | |
| Syndactyla ucayalae (Chapman, 1928) | |
 Ареал виду | |
| Синоніми | |
| Anachilus ucayalae Simoxenops ucayalae | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Syndactyla ucayalae |
 Віківиди: | Syndactyla ucayalae |
 EOL: | 284047 |
 ITIS: | 711565 |
 МСОП: | 22702872 |
 NCBI: | 2510090 |
Анаба́т перуанський[2] (Syndactyla ucayalae) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae)[3]. Мешкає в Амазонії. Раніше цей вид відносили до роду Анабат (Simoxenops), однак за результатами низки молекулярно-генетичних досліджень він був переведений до роду Чагарниковий філідор (Syndactyla)[4][5][6].
Опис
Довжина птаха становить 19 см. Верхня частина тіла рудувато-коричнева, тім'я і крила дещо темніші, надхвістя і хвіст рудувато-каштанові. Над очима охристі "брови". Нижня частина тіла руда. Дзьоб великий, міцний, сизуватий, нижня частина вигнута догори.
Поширення і екологія
Перуанські анабати мешкають переважно на південному сході Перу (південь Укаялі і Мадре-де-Дьйос) і на крайньому північному сході Болівії , ізьоловані популяції мешкають також в бразильській Амазонії. Вони живуть в підліску вологих рівнинних тропічних лісів, поблизу річок. Віддають перевагу заростям бамбука Guadua. Зустрічаються на висоті до 1300 м над рівнем моря.
Збереження
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Перуанським анабатам загрожує знищення природного середовища.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Syndactyla ucayalae. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 11 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 11 лютого 2022.
- ↑ Taxonomy, vocalizations and natural history of Philydor dimidiatum (Furnariidae), with comments on the systematics of Syndactyla and Simoxenops // Bulletin of the British Ornithologist's Club. — 2005. — ISSN 0007-1595.
- ↑ Derryberry, E.P.; Claramunt, S.; Derryberry, G.; Chesser, R.T.; Cracraft, J.; Aleixo, A.; Pérez-Emán, J.; Remsen Jr, J.V.; Brumfield, R.T. (2011). Lineage diversification and morphological evolution in a large-scale continental radiation: the Neotropical ovenbirds and woodcreepers (Aves: Furnariidae). Evolution. 65 (10): 2973—2986. doi:10.1111/j.1558-5646.2011.01374.x. PMID 21967436.
- ↑ Brumfield, R.T., junio de 2012. «Integrar Simoxenops dentro de Syndactyla» [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.] Propuesta (528) al South American Classification Committee. En inglés.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).