Пію іржастокрилий
| ?Пію іржастокрилий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Горнерові (Furnariidae) |
| Рід: | Пію (Synallaxis) |
| Вид: | Пію іржастокрилий |
| Біноміальна назва | |
| Synallaxis hellmayri Reiser, 1905 | |
 Ареал виду Імовірно поширений Осілий | |
| Синоніми | |
| Gyalophylax hellmayri | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Synallaxis hellmayri |
 Віківиди: | Synallaxis hellmayri |
 ITIS: | 563234 |
 МСОП: | 22702344 |
 NCBI: | 589965 |
Пію іржастокрилий[2] (Synallaxis hellmayri) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae)[3]. Ендемік Бразилії. Раніше вважався єдиним представником монотипового роду Іржастокрилий пію Gyalophylax, однак за результатами молекулярно-генетичного дослідження був переведений до роду Пію (Synallaxis)[4]. Вид названий на честь австрійського орнітолога Карла Едуарда Геллмайра[5].
Опис
Довжина птаха становить 18-19 см, вага 25-26 г. Забарвлення переважно коричнювато-сіре, на горлі велика чорна пляма, живіт світліший, охристий. Крила темно-бурі, покривні пера крил контрастні, рудувато-кашатнові. Хвіст довгий, чорнуватий. Хвіст чорнуватий, довгий і східчастий. Очі оранжево-жовті. Дзьоб відносно великий, міцний.
Поширення і екологія
Іражастокрилі пію поширені на сході Бразилії, від північного сходу Піауї, заходу Пернамбуку, півночі Баїї до крайньої півночі Мінас-Жерайсу. Вони живуть в сухих саванах і чагарникових заростях каатинги, зустрічаються на висоті від 200 до 400 м над рівнем моря. Живляться безхребетними, яких шукають в опалому листі. Гнізда великі, кулеподібні з трубкоподібним входом. Вхід до гнізда покритий колючками кактусів, зокрема Pilosocereus gounellei, що ускладнює проникнення до нього хижаків. Всереднині гніздо встелюється рослинними волокнами. В кладці 2-3 блискучих, зеленуватих яйця. Насиджують кладку і логлядають за пташенятами і самиці, і самці.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2020). Synallaxis hellmayri.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 січня 2022.
- ↑ Derryberry, E.P.; Claramunt, S.; Derryberry, G.; Chesser, R.T.; Cracraft, J.; Aleixo, A.; Pérez-Emán, J.; Remsen Jr, J.V.; Brumfield, R.T. (2011). Lineage diversification and morphological evolution in a large-scale continental radiation: the Neotropical ovenbirds and woodcreepers (Aves: Furnariidae). Evolution. 65 (10): 2973—2986. doi:10.1111/j.1558-5646.2011.01374.x. PMID 21967436.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 188. ISBN 978-1-4081-2501-4.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).