Зозуля-дронго філіпінська
| ?Зозуля-дронго філіпінська | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Зозулеподібні (Cuculiformes) |
| Родина: | Зозулеві (Cuculidae) |
| Рід: | Зозуля-дронго (Surniculus) |
| Вид: | Зозуля-дронго філіпінська |
| Біноміальна назва | |
| Surniculus velutinus Sharpe, 1877 | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Surniculus velutinus |
 Віківиди: | Surniculus velutinus |
 EOL: | 1064882 |
 ITIS: | 705304 |
 МСОП: | 22736098 |
Зозу́ля-дро́нго філіпінська[2] (Surniculus velutinus) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Ендемік Філіппін[3].
Опис
Довжина птаха становить 23 см. Забарвлення повністю синювато-чорне, блискуче, за винятком білої смуги на нижній стороні крил і білих плям на стегнах і на нижній стороні хвоста. Хвіст відносно довгий, дещо роздвоєний. Дзьоб чорний, тонкий, вигнутий. Виду не притаманний статевий диморфізм. Молоді птахи мають більш тьмяне забарвлення, ніж дорослі птахи. Вокалізація — серія з 8—9 висхідних посвистів, що повторюється.
Підвиди
Виділяють три підвиди:[4]
- S. v. chalybaeus Salomonsen, 1953 — острови Лусон, Міндоро, Негрос;
- S. v. velutinus Sharpe, 1877 — острови Бохоль, Лейте, Самар, Мінданао і Басілан;
- S. v. suluensis Salomonsen, 1953 — архіпелаг Сулу.
Поширення і екологія
Філіпінські зозулі-дронго живуть у кронах і середньому ярусі вологих рівнинних тропічних лісів. Зустрічаються поодинці, на висоті до 2100 м над рівнем моря. Живляться комахами. Статева поведінка малодосліджена, імовірно, філіпінські зозулі-дронго практикують гніздовий паразитизм.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Surniculus velutinus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 28 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Erritzøe, Johannes; Mann, Clive F.; Brammer, Frederik; Fuller, Richard A. (2012). Cuckoos of the World. Helm Identification Guides. Christopher Helm. ISBN 978-0713660340.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 28 серпня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).