Stenokranio boldi
| ?†Stenokranio boldi Час існування: гжельський вік–298.9 | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Земноводні (Amphibia) |
| Ряд: | †Темноспондили (Temnospondyli) |
| Родина: | †Eryopidae |
| Рід: | † Stenokranio Werneburg et all., 2024 |
| Вид: | S. boldi |
| Біноміальна назва | |
| Stenokranio boldi Werneburg, Witzmann, Rinehart, Fischer & Voigt, 2024 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Stenokranio |
 Віківиди: | Stenokranio |
Stenokranio boldi — викопний вид земноводних вимерлого ряду темноспондилів (Temnospondyli), що існував на межі кам'яновугільного та пермського періодів (299 млн років тому).[1]
Історія досліджень
Скам'янілі рештки двох особин виявлені у 2013 та 2018 роках у кар'єрі Ремігіусберг неподалік міста Кузель у землі Рейнланд-Пфальц на заході Німеччини. Відкладеня належать до формації Ремігіусберг у басейні Саар-Наге. На основі цих зразків у 2024 році німецько-американська команда палеонтологів описала нові рід та вид еріопідів. Родова назва Stenokranio складається з двох грецький слів: στενός — «вузький», κρανίο — «череп». Назва виду boldi вшановує покійного Рудольфа Больда з Раммельсбаха поблизу Кузеля, який у 2002 році знайшов голотип і єдиний відомий зразок ремігіусберзького сфенакодонтида Cryptovenator hirschbergeri Fröbisch et al., 2011.[2]
Матеріал складається з двох майже повних черепів, один довжиною майже 25 сантиметрів (голотип) і інший довжиною 27 сантиметрів (паратип). Приналежність іншої знахідки, ізольовано знайденої нижньої щелепи, невідома, але вона, ймовірно, належить іншому, раніше неописаному виду. Ще кілька кісток доступні від другої особини (паратип): деякі хребці, включаючи атлант, і ребра. Тому опис виду базується майже виключно на особливостях черепа. Реконструкція форми тіла заснована на аналогіях з іншими, повнішими збереженими темноспондилами, зокрема з близькоспорідненим північноамериканським родом Eryops.
Опис
Масивні, схожі на крокодилів тварини реконструйовані з довжиною тіла приблизно до 1,5 метра. Що характерно для черепа Stenocranio, так це його контури, якщо дивитися зверху. Сплощений дах черепа відносно вузький у задній частині, майже паралельний, з прямими бічними краями. За цією ознакою рід був названий Stenokranio (вузький череп). Передній кінець черепа рівномірно закруглений і відносно широкий. Кістки черепа важкі та щільні з типовою поверхневою скульптурою невеликих ямок, розділених вузькими виступами. Очні ямки розташовані на верхній частині черепа (як у сучасних крокодилів), відносно далеко ззаду. Структури (борозни), які б вказували на наявність органу бічної лінії, не розвинені. Верхня і нижня щелепи мають численні дрібні зуби типової форми темноспондилів, поверхня яких складена в численні поздовжні ямки («лабіринт»). Бічні зуби загнуті всередину.
Примітки
- ↑ Werneburg, Ralf; Witzmann, Florian; Rinehart, Larry; Fischer, Jan; Voigt, Sebastian (2023–11). A new eryopid temnospondyl from the Carboniferous–Permian boundary of Germany. Journal of Paleontology (англ.). 97 (6): 1251—1281. doi:10.1017/jpa.2023.58. ISSN 0022-3360. Процитовано 21 грудня 2024.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) - ↑ Novataxa
|
Це незавершена стаття з палеонтології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).