YaChudo

Вусач-стенокор стрункий

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

?Вузькотіл південний
Stenocorus meridianus
Stenocorus meridianus
Біологічна класифікація
Домен:Ядерні (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Членистоногі (Arthropoda)
Клас:Комахи (Insecta)
Підклас:Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас:Новокрилі (Neoptera)
Ряд:Жуки (Coleoptera)
Підряд:Всеїдні жуки (Polyphaga)
Інфраряд:Кукуїформні (Cucujiformia)
Надродина:Попикуваті (Chrysomeloidea)
Родина:Скрипунові (Cerambycidae)
Підродина:Тонкохвісткові (Lepturinae)
Триба:Вузькотільцеві (Stenocorini)
Рід:Вузькотіл (Stenocorus)
Вид:Вузькотіл південний
Біноміальна назва
Stenocorus meridianus
(Linnaeus, 1758)
Синоніми
Посилання
Вікісховище:Stenocorus meridianus
Віківиди:Stenocorus meridianus
EOL:1001065
NCBI:878993

Вузькотіл південний[1] (лат. Stenocorus meridianus (Linnaeus, 1758)) — вид жуків з родини Скрипунових.

Поширення

Хорологічно S. meridianus належить до європейської групи видів Європейського зоогеографічного комплексу, поширений по всій Європі, західній частині Росії та зрідка на Кавказі.

Вузькотіл південний широко розповсюджений по усій Україні окрім півдня, де трапляється дуже спорадично по байракових лісах, а також внутрішніх регіонів Карпат[2][3].

Екологія

S. meridianus звичайний для дубових, дубово-грабових, буково-грабових лісів. В межах Івано-Франківська виліт імаго спостерігається в кінці травня і найбільшої чисельності досягає в середині-кінці червня. Комахи трапляються на квітах свидини (Swida alba L.) на узліссях.

Морфологія

Імаго

Вид середніх розмірів з довжиною тіла 15-27 мм. Тіло чорне, зі світлими – буро-жовтими надкрилами, які іноді із затемненими вершиною та швом, або цілком темні, вкриті дрібними стоячими волосками. У самців черевце часто червонуватого або рудого забарвлення. Ноги більш-менш рудого або червоного забарвлення іноді темні.

Личинка

Личинка велика до 34 мм завдовжки з добре розвиненими грудними ногами. 9-й терґіт черевця на вершині витягнений в склеротизований шип.

Життєвий цикл

Личинки розвиваються в деревині дуба, граба, клена (Acer platanoides L.), в’яза та деяких інших листяних порід. S. meridianus заселяють мертві корені та прикореневі частини стовбурів дерев. Плодючість становить 240-300 яєць на одну самку. Життєвий цикл триває 2-3 роки.

Примітки

  1. ↑ Заморока А. М., Михайлюк-Заморока О. В. (2023) Пропозиції щодо уніфікації і застосування національної номенклатури найменувань скрипунових (Coleoptera: Cerambycidae) із фавни України та деяких екзотів. Частина ІІІ: підродини тонкохвісткові (Lepturinae) й коротові (Necydalinae). Наукові записки Державного природознавчого музею. Львів, 39: 161—170. https://doi.org/10.36885/nzdpm.2023.39.161-170
  2. ↑ Zamoroka A.M. (2022) The longhorn beetles (Coleoptera, Cerambycidae) of Ukraine: Results of two centuries of research. Biosystem diversity, 30 (1): 46-74. DOI: https://doi.org/10.15421/012206
  3. ↑ Zamoroka A.M. The longhorn beetles (Coleoptera: Cerambycidae) of the Eastern Carpathian Mountains in Ukraine. Munis Entomology & Zoology, 2018, 13 (2): 655-691.

Література

  1. Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
  2. Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
  3. Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
  4. Заморока А.М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112—127;
  5. Заморока А.М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251—252;
  6. Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
  7. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
  8. Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.

Посилання

  1. http://www.biolib.cz/en/taxon/id11183/ [Архівовано 12 червня 2010 у Wayback Machine.]
  2. http://www.cerambyx.uochb.cz/stenmer.htm [Архівовано 13 червня 2008 у Wayback Machine.]

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).