Спрекелія
| ?Спрекелія | |
|---|---|
 Спрекелія найпрекрасніша | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Відділ: | Вищі рослини (Streptophyta) |
| Надклас: | Покритонасінні (Magnoliophyta) |
| Клас: | Однодольні (Liliopsida) |
| Порядок: | Холодкоцвіті (Asparagales) |
| Родина: | Амарилісові (Amaryllidaceae) |
| Підродина: | Amaryllidoideae |
| Рід: | Спрекелія (Sprekelia) |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Sprekelia |
 Віківиди: | Sprekelia |
 EOL: | 30065 |
| IPNI: | 30141026-2 |
 ITIS: | 810140 |
 NCBI: | 82247 |
Спреке́лія (Sprekelia)[1] — рід багаторічних рослин родини амарилісових, названий на честь Йоганна Генріха фон Спрекельсена, який постачав зразки рослин відомому ботаніку Лоренцу Гайстеру. Спочатку до складу роду входили 4 види, сучасні дослідники вважають безперечною приналежність лише 2 із них, а деякі систематики взагалі вважають рід монотиповим і відносять до нього лише спрекелію найпрекраснішу. Обидва представники роду належать до декоративних культур.
Опис
Трав'янисті рослини заввишки 30-40 см. Підземні органи спрекелій являють собою великі кулясті бульбоцибулини. Стебла відсутні. Листки ременеподібні або ланцетні, загострені, зелені, досить тонкі і легко полягають під дією вітру. Квітконіс круглий в поперечному перерізі, прямостоячий, голий і гладкий, міцний, як правило, червонуватого кольору. Квітки поодинокі, великі, червоні, двостатеві. Оцвітина шестичленна, зигоморфна, характерної будови, за якою спрекелії можна безпомилково відрізнити від лілій. Пелюстки від вузько- до широколанцетних, з них три верхніх широко розставлені вверх і вбоки, а три нижніх спрямовані донизу і згруповані таким чином, що їх основи формують незамкнену коротку трубку. Тичинок 6; тичинкові нитки червоні, довгі, пиляки жовті. Маточка 1 з довгим стовпчиком і трилопатевою приймочкою. Плід — куляста коробочка. Насіння плоске, чорне.
Екологія та поширення
Спрекелії зростають на доволі сухих схилах, на добре освітлених місцях або у напівзатінку, полюбляють проникні, плодючі ґрунти. Цвітіння починається в лютому-березні, може повторюватися влітку або у вересні. Листки з'являються одночасно з квітами, після плодоношення відмирають і рослина переходить у стан спокою, що триває близько півроку.
Обидва види спрекелій поширені в Мексиці, а спрекелія найпрекрасніша, крім того, трапляється в Гондурасі та Гватемалі. Останній вид вийшов за межі свого первинного ареалу, оскільки був натуралізований на островах Мікронезії та розповсюджений як декоративна культура в теплих країнах.
Застосування
Обидва представники роду досить привабливі і незвичні за своїм виглядом квіти, але спрекелія найпрекрасніша має більші пелюстки, тому виглядає ефектніше, ніж Sprekelia howardii. Саме цей вид набув широкої популярності в середовищі квітникарів. Причому його з однаковим успіхом вирощують як у теплих країнах у садках, так і в помірному кліматі в кімнатах. Квіти спрекелії найпрекраснішої дають якісний зрізний матеріал для букетів.
У культурі спрекелії уражують личинки мухи Merodon equestris — небезпечного шкідника багатьох видів Амарилісових та Лілійних.[2]
Види
|
Чинні:
|
Виключені зі складу роду:
|
Джерела
- ↑ а б The Plant List [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.].(англ.)
- ↑ Фитосанитарные аспекты изучения луковичных мух (Diptera, Syrphidae, eumerini) Северного Причерноморья / Г. В. Попов // Промышленная ботаника. — 2011. — Вип. 11. — С. 50-57.— PDF [Архівовано 21 травня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Fosberg, F.R., Sachet, M.-H., Oliver, R. (1987). A Geographical Checklist of the Micronesian Monocotyledonae. Micronesica; Journal of the College of Guam 20: 19-129. und Espejo Serena, A. & López-Ferrari, A.R. (1993). Las Monocotiledóneas Mexicanas una Sinopsis Florística 1(1): 1-76. Consejo Nacional de la Flora de México, México D.F.(англ.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).