Терера маскова
| ?Терера маскова | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Жайворонкові (Alaudidae) |
| Рід: | Терера (Spizocorys) |
| Вид: | Терера маскова |
| Біноміальна назва | |
| Spizocorys personata Sharpe, 1895 | |
 Ареал виду | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Синоніми | |
| Calandrella personata | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Spizocorys personata |
 Віківиди: | Spizocorys personata |
 ITIS: | 563070 |
 МСОП: | 22717364 |
 NCBI: | 1365202 |
Тере́ра маскова[2] (Spizocorys personata) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae). Мешкає в Ефіопії і Кенії.
Опис
Довжина птаха становить 13 см, з яких від 4,8 до 5,1 см припадає на хвіст, вага 20 г. Довжина дзьоба становить 1,35-1,55 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Лоб, тім'я і шия сірувато-бурі, поцятковані темно-коричневими плямами. Спина сірувато-бура, легко поцяткована темними смужками. На обличчі чорна "маска", скроні сірувато-коричневі, відділені від обличчя світлими плямами. Підборіддя і горло білі, груди сірувато-бурі, живіт рудуватий, нижні покривні пера хвоста рудувато-коричневі. Махові пера коричневі, стернові пера темно-бурі, центральні стернові пера дещо світліші, крайні стернові пера мають рудуваті опахала з вузькими темно-коричневими краями. Дзьоб світло-роговий, знизу дещо світліший.
Підвиди
Виділяють чотири підвиди:[3]
- S. p. personata Sharpe, 1895 — східна Ефіопія;
- S. p. yavelloensis (Benson, 1947) — південна Ефіопія і північна Кенія;
- S. p. mcchesneyi (Williams, JG, 1957) — північна Кенія (плато Марсабіт);
- S. p. intensa (Rothschild, 1931) — центральна Кенія.
Поширення і екологія
Маскові терери мешкають в Ефіопії і Кенії, зустрічаються на висоті від 400 до 1600 м над рівнем моря. Мешкають на сухих луках, місцями порослих чагарниками. Живляться безхребетними, насінням і бульбами.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Spizocorys personata. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 5 березня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 05 березня 2022.
Джерела
- Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
- Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).