Терера в'юркова
| ?Терера в'юркова | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Під загрозою зникнення (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Жайворонкові (Alaudidae) |
| Рід: | Терера (Spizocorys) |
| Вид: | Терера в'юркова |
| Біноміальна назва | |
| Spizocorys fringillaris (Sundevall, 1850) | |
 Ареал виду | |
| Синоніми | |
| Alauda fringillaris Botha fringillaris Calandrella fringillaris | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Spizocorys fringillaris |
 Віківиди: | Spizocorys fringillaris |
 ITIS: | 563068 |
 МСОП: | 22717368 |
 NCBI: | 1365201 |
Тере́ра в'юркова[2] (Spizocorys fringillaris) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae)[3]. Ендемік Південно-Африканської Республіки.
Опис
Довжина птаха становить 12-14 см, з яких від 3,8 до 4,2 см припадає на хвіст, вага 15,7-21 г. Довжина дзьоба становить 1,2-1,47 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Верхня частина тіла бурувато-сіра, місцями охриста, пера мають сірі края. Покривні пера крил коричневі з охристими або рудими краями, першорядні махові пера темно-коричневі з іржастими краями, другорядні махові пера охристі, на кінці сіруваті. Нижня частина спини, надхвістя і верхні покривні пера хвоста буруваті, пера мають сіруваті або охристі края. Стернові пера темно-коричневі з охристими краями, крайні стернові пера на кінці білі. Над очима світлі брови, скроні поцятковані бурими плямками. Щоки, горло і боки шиї білуваті. Нижня частина тіла кремова, груди поцятковані коричневими плямами. Очі карі, дзьоб роговий, лапи коричневі.
Поширення і екологія
В'юркові терери мешкають в Драконових горах, на півдні Мпумаланги і на сході Фрі-Стейту. Вони живуть на високогірних луках Хайвельду, уникають кам'янистих ділянок і ділянок з високою травою. Живляться насінням і комахами, яких шукають на землі. В кладці 2-3 яйця. Інкубаційний період становить 13-14 днів, кладку насиджують і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 11-15 днів після вилуплення.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція в'юркових терер становить від 1000 до 2500 птахів.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Spizocorys fringillaris.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 05 березня 2022.
Джерела
- Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
- Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.
Посилання
- Botha's lark - Species text in The Atlas of Southern African Birds [Архівовано 6 січня 2011 у Wayback Machine.].
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).