Телюга австралійська
| ?Телюга австралійська | |
|---|---|
 Самець | |
 Самиця | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Вивільгові (Oriolidae) |
| Рід: | Телюга (Sphecotheres) |
| Вид: | Телюга австралійська |
| Біноміальна назва | |
| Sphecotheres vieilloti Vigors & Horsfield, 1827 | |
| Синоніми | |
| |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Sphecotheres vieilloti |
 Віківиди: | Sphecotheres vieilloti |
 ITIS: | 916482 |
 МСОП: | 22706455 |
 NCBI: | 254661 |
Телюга австралійська[2] (Sphecotheres vieilloti) — вид співочих птахів родини вивільгових (Oriolidae).
Поширення
Вид поширений на півночі та сході Австралії, півдні Папуа Нової Гвінеї та на індонезійському архіпелазі Кай.
Опис
Птахи завдовжки 27-29 см. Присутній статевий диморфізм. Самці мають оливково-зелену верхню частину, чорну голову та яскраво-червону неоперену лицьову маску. Нижня частина тіла жовта. Самиці зверху тьмяно-коричневі, знизу білі з чіткими темними смугами. У них сірувата лицьова маска та сірувато-чорний дзьоб.[3][4]
Спосіб життя
Трапляється поодинці, парами або невеликими зграйками у кронах дерев. У негніздовий сезон можуть збиратися у зграї до 40 птахів. Живиться плодами, переважно фікуса. Гніздо будує у кроні дерев. У гнізді 2-4 яйця. Інкубація триває 16-17 днів.
Підвиди
- S. v. cucullatus — острови Кай в Індонезії.[5]
- S. v. salvadorii — південь Папуа-Нова Гвінея.
- S. v. ashbyi — північ Західної Австралії та Північна Територія.
- S. v. flaviventris — північний схід Австралії.
- S. v. vieilloti на південному сході Австралії.[6][7][8][9]
Примітки
- ↑ BirdLife International (2017). Sphecotheres vieilloti: інформація на сайті МСОП (версія 2020.3) (англ.) 16 березня 2021
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Simpson, K. (editor) & N. Day (illustrator) (1994). Field Guide to the Birds of Australia. 2nd edition. Christopher Helm. ISBN 0-7136-3930-X
- ↑ Coates, B. J., & K. D. Bishop (1997). A Guide to the Birds of Wallacea. Dove Publications Pty. Ltd. ISBN 0-9590257-3-1
- ↑ Clements, J. F. (2007). The Clements Checklist of the Birds of the World. 6th edition, w. updates. Christopher Helm. ISBN 978-0-7136-8695-1
- ↑ Dickinson, E. C. (editor) (2003). The Howard and Moore Complete Checklist of the Birds of the World. 3rd edition, w. updates. Christopher Helm. ISBN 0-7136-6536-X
- ↑ Andrew, P. (1992). The Birds of Indonesia: A Check-list. Kukila Check-list No. 1. Indonesian Ornithological Society, Jakarta.
- ↑ Gill, F., M. Wright, & D. Donsker (2009). IOC World Bird Names. Version 2.1. Accessed 04-07-2009
- ↑ Christidis, L., & W. E. Boles (2008). Systematics and Taxonomy of Australian Birds. CSIRO. ISBN 978-0-643-06511-6
Посилання
- Higgins, P. J., L. Christidis, & H. A. Ford (2008). Family Oriolidae (Orioles). pp. 692–731 in: del Hoyo, J., A. Elliott, & D. A. Christie. eds. (2008). Handbook of the Birds of the World. Vol. 13. Pendulin-tits to Shrikes. Lynx Edicions. ISBN 978-84-96553-45-3
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).