YaChudo

Smokestack Lightning

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Smokestack Lightning
Сингл Гауліна Вулфа
Випущенийберезень 1956
Формат7" 45
Сторона БYou Can't Be Beat
Записанийсічень 1956, Чикаго, Іллінойс
Жанрблюз
Автор пісніГаулін Вулф
Тривалість2 хв 32 с
ЛейблChess (1618)
ПродюсерЛеонард Чесс, Філ Чесс, Віллі Діксон
Хронологія синглів Гауліна Вулфа
Попередній
←
 «Come to Me, Baby» (1955)
«I Asked for Water» (1956)
Наступний
→

«Smokestack Lightning» (також «Smoke Stack Lightning» або «Smokestack Lightnin'») — блюзова пісня, записана Гауліном Вулфом 1956 року. Один з найпопулярніших та найвпливовіших блюзових стандартів, у наступні роки багаторазово виконаний та інтерпретований іншими співаками[1].

Опис

В тій чи іншій варіації Гаулін Вулф виконував «Smokestack Lightning» принаймні з початку 1930-х років, коли виступав разом з Чарлі Паттоном у Дельті Міссісіпі[2]. Пісню описано як «гіпнотичну одноакордову композицію»[3], що базується на попередніх блюзових творах, зокрема «Big Road Blues» (1928, Victor No. 21279) Томмі Джонсона, «Stop and Listen Blues» (1930, OKeh 8807) кантрі-блюзового гурту «Mississippi Sheiks» та «Moon Going Down» (1930, Paramount 13014) Чарлі Паттона[4] 1951 року він записав для RPM Records пісню «Crying at Daybreak», що містила рядки з попереднього тексту «Mississippi Sheiks»[5]. За словами Вулфа, «Smokestack Lightning» натхнена романтикою вогнів нічних потягів, іскрами, що летять у темряві з димової труби локомотива[6]. «Це не стільки пісня, — вважає Тед Джоя, — скільки настрій, що нагадує про пізню ніч, про блюзові відчуття, які не піддаються глибокому аналізу. Текст пісні — це трохи більше, ніж набір образів, деякі з них — позачасові блюзові поїзди та недобрі жінки — але вони створюють потужний загальний ефект»[7].

Запис «Smokestack Lightning» відбувся в чиказькій студії Chess у січні 1956 року[2]. Гаулін Вулф виконав вокальну партію у супроводі губної гармоніки, оригінальну гітарну лінію створив Г'юберт Самлін, іншу підтримку солісту склали Осія Лі Кеннард (фортепіано), Віллі Джонсон (гітара), Віллі Діксон (бас) та Ерл Філліпс (ударні)[8].

1956 року «Smokestack Lightning» посіла 11 місце в чарті Billboard R&B[7]. В часи захоплення рітм-енд-блюзом 1960-х років, британські гурти постійно переспівували «Smokestack Lightning»[9] На хвилі відновлення популярності пісні Pye International Records включив її до альбому-компіляції «The Blues Volume 1» (NPL.28030), що вийшов у Великій Британії у листопаді 1963 року, і випустив сингл «Smokestack Lightnin'» / «Goin' Down Slow» (7N.25244) у травні наступного року[9], який посів у чарті 42 місце[10]. Пісня також увійшла до сольних альбомів Гауліна Вулфа Moanin' in the Moonlight (1959, Chess LP-1434) та The Howlin' Wolf Album (1969, Cadet Concept LPS-319).

Визнання

У рецензії на пісню для AllMusic Білл Яновиц охарактеризував «Smokestack Lightning» як майже дистильовану суть блюзу, його примітивне і необроблене представлення, чисте і співуче. «Вулф щиро звучить як людина в невимовній агонії у пошуках слів»[1].

1985 року «Smokestack Lightnin'» (Chess 1618) внесено до Зали слави блюзу як «Класичний блюзовий запис — сингл або альбомний трек»[11]. 1999 року, на знак вшанування її тривалого історичного значення, пісню уведено до Зали слави Греммі[12]

«Smokestack Lightning» увійшла до списку «500 пісень, що сформували рок-н-рол» Зали слави рок-н-ролу[13][14], а також посідає 291 місце у «Списку 500 найкращих пісень усіх часів» журналу «Rolling Stone»[6]

2009 року «Smokestack Lightning» відібрано для постійного зберігання у Національному реєстрі звукозаписів Бібліотеки Конгресу США як таку, що має історичне, культурне або естетичне значення для американської культури[15]

Примітки

  1. ↑ а б Bill Janovitz. Howlin' Wolf: 'Smokestack Lightning' – Review. AllMusic (англ.). Архів оригіналу за 7 січня 2023. Процитовано 19 січня 2024.
  2. ↑ а б Segrest, Hoffmann, 2004, p. 130.
  3. ↑ Palmer, Robert (1982). Deep Blues (англ.). New York: Penguin Books. с. 231. ISBN 0140062238. Процитовано 20 січня 2024.
  4. ↑ Evans, David (1987). Big Road Blues: Tradition and Creativity in the Folk Blues (англ.). Boston: Da Capo Press. с. 274. ISBN 9780306803000. Процитовано 20 січня 2024.
  5. ↑ Segrest, Hoffmann, 2004, p. 92.
  6. ↑ а б Rolling Stone (9 грудня 2004). The 500 Greatest Songs of All Time. Rolling Stone (англ.). № 963. Процитовано 20 січня 2024.
  7. ↑ а б Gioia, 2008, p. 295.
  8. ↑ Joseph A. LaRose (2006). Edward Komara (ред.). Encyclopedia of the Blues "Smokestack Lightning" (англ.). Routledge. с. 967-968. ISBN 0415926998. Процитовано 20 грудня 2023.
  9. ↑ а б Miller, Andy (2003). The Kinks Are the Village Green Preservation Society. 33⅓ series (англ.). New York: Bloomsbury Academic. с. 63—64. ISBN 9780826414984. Процитовано 20 січня 2024.
  10. ↑ Howlin' Wolf – Singles. Official Charts Company (англ.). Архів оригіналу за 21 січня 2024. Процитовано 21 січня 2024.
  11. ↑ 1985 Hall of Fame Inductees. Blues Foundation Hall of Fame (англ.). Архів оригіналу за 10 лютого 2009. Процитовано 20 січня 2024. [Архівовано 2009-02-10 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Grammy Hall of Fame Awards – Past Recipients. Grammy.org (англ.). 1999. Архів оригіналу за 19 лютого 2011. Процитовано 19 січня 2024.
  13. ↑ Infoplease Staff (26 червня 2020). 500 Songs That Shaped Rock. infoplease.com (англ.). Архів оригіналу за 9 листопада 2023. Процитовано 3 січня 2024.
  14. ↑ Steve Parker (2018). Rock and Roll Hall of Fame - 500 Songs That Shaped Rock. rocklistmusic.co.uk (англ.). Архів оригіналу за 16 грудня 2023. Процитовано 20 січня 2024. [Архівовано 2023-12-16 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Complete National Recording Registry Listing. U.S. Library of Congress. Процитовано 20 січня 2024.

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).