Посвірж золотогузий
| ?Посвірж золотогузий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Саякові (Thraupidae) |
| Рід: | Посвірж (Sicalis) |
| Вид: | Посвірж золотогузий |
| Біноміальна назва | |
| Sicalis uropigyalis (d'Orbigny & Lafresnaye, 1837) | |
 Ареал виду | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Синоніми | |
| Emberiza uropigyalis Sicalis uropygialis | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Sicalis uropigyalis |
 Віківиди: | Sicalis uropigyalis |
 ITIS: | 563003 997770, 563003 |
 МСОП: | 22723316 |
 NCBI: | 1226211 |
Посві́рж золотогузий[2] (Sicalis uropigyalis) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Андах.
Опис
Довжина птаха становить 14 см. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова і шия жовті, на обличчі сіра "маска". Спина сірувата, поцяткована темними плямками, крила і хвіст темно-сірі, нижня частина тіла зеленувато-жовта. У самиць голова оливково-жовта, на потилиці темні плямки. Верхня частина тіла темно-сіра, нижня частина тіла жовтувата.
Підвиди
Виділяють два підвиди:[3]
- S. u. sharpei (Berlepsch & Stolzmann, 1894) — Анди на північному заході і в центрі Перу (від Кахамарки до Хуніна);
- S. u. uropigyalis (d'Orbigny & Lafresnaye, 1837) — Анди на півдні Перу, в Болівії, на півночі Чилі (на південь до Антофагасти) та на північному заході Аргентини (на південь до Тукуману).
Поширення і екологія
Золотогузі посвіржі мешкають в Перу, Болівії, Чилі і Аргентині. Вони живуть на сухих високогірних луках пуна та серед скель. Зустрічаються на висоті від 3500 до 4800 м над рівнем моря, в Чилі на висоті від 2500 м над рівнем моря. Живляться насінням, комахами та їх личинками.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Sicalis uropigyalis. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 12 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 12 лютого 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).