YaChudo

Діоксид кремнію

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Діоксид кремнію
Назва за IUPAC Silicon dioxide
Інші назви
  • Quartz
  • Silica
  • Silicic oxide
  • Silicon(IV) oxide
  • Crystalline silica
  • Pure Silica
  • Silicea
  • Silica sand
Ідентифікатори
Номер CAS 7631-86-9
PubChem 24261
Номер EINECS 231-545-4
DrugBank DB11132 Редагувати інформацію у Вікіданих
KEGG C16459
Назва MeSH Silicon+dioxide
ChEBI 30563
RTECS VV7565000
SMILES O=[Si]=O[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
InChI InChI=1S/O2Si/c1-3-2 Редагувати інформацію у Вікіданих
Номер Бельштейна 3902804 Редагувати інформацію у Вікіданих
Номер Ґмеліна 200274
Властивості
Молекулярна формула SiO2
Молярна маса 60.08 g/mol
Зовнішній вигляд Transparent or white
Густина 2.648 (α-quartz), 2.196 (amorphous) g·cm−3[2]
Тпл 1713
Показник заломлення (nD) 1.544 (o), 1.553 (e)[2]:4.143
Небезпеки
ГДК (США) TWA 20 mppcf (80 mg/m3/%SiO2) (amorphous)[3]
NFPA 704
0
0
0
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo
298
−911 kJ·mol−1[4]
Ст. ентропія So
298
42 J·mol−1·K−1[4]
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки
Дюни з піску (SiO2)
Кварц
Скло

Діокси́д кре́мнію (кремнезем, SiO2)  (англ. silica, нім. Siliziumdioxid n) — сполука ковалентної природи.

Загальний опис

Найвідоміший мінерал — кварц, що має вигляд безбарвних кристалів із tпл 1713–1728 °C та високою твердістю і міцністю. При високих температурах діоксид кремнію існує в молекулярному вигляді. Молекула SiO2 має лінійну форму, довжини зв'язків Si-O 1.495 Å. Є надзичайно реакційноздатною, тому зафіксована лише спектроскопічно. Втім, методами матричної ізоляції зафіксовано димер (SiO2)2 та тример (SiO2)3, що мають, відповідно, симетрії D2h та D3h.

Кремнезем — один з найважливіших і найпоширеніших мінералів кремнію. Формула: SiO2. У природі буває у вигляді кварцу, гірського кришталю тощо. Крім того під терміном кремнезем часто розуміють будь-яку поліморфну модифікацію діоксиду кремнію.

Діоксид кремнію зустрічається в природі головним чином у вигляді мінералу кварцу. Це дуже тверда речовина з температурою плавлення 1728 °С. Великі прозорі і безбарвні кристали природного кварцу називають гірським кришталем. Кварц входить до складу багатьох гірських порід, наприклад граніту, гнейсу тощо. Звичайний пісок складається з дрібненьких кристалітів кремнезему. Пісок, що складається з чистого кварцового скла, зветься кварцовим і використовується в промисловості, зокрема, для добування металічного кремнію. У чистому вигляді пісок має білий колір, але здебільшого він буває забарвлений домішками сполук заліза в жовтуватий колір.

Інколи діоксид кремнію зустрічається в природі в аморфному стані. Таку речовину називають трепелом, або інфузорною землею. Місцями трепел утворює значні поклади, які виникли з залишків деяких водоростей, до складу яких входить діоксид кремнію.

У хімічному відношенні діоксид кремнію є кислотним оксидом — ангідридом силікатної кислоти H2SiO3. Однак з водою SiO2 безпосередньо не взаємодіє, тому силікатну кислоту можна одержати лише посереднім шляхом. Кислоти на SiO2 теж не діють, за винятком фторидної кислоти, яка дуже енергійно реагує з ним:

SiO2 + 4HF = SiF4↑ + 2H2O

З основними оксидами і твердими лугами при високій температурі SiO2 утворює солі, які називають силікатами, наприклад:

SiO2 + CaO = CaSiO3

Здатен відновлюватись до моноксиду кремнію при взаємодії з вугіллям чи чистим кремнієм:

SiO2 + C = SiO + CO

Використання

Діоксид кремнію є природним ізолятором у кремнієвій мікроелектроніці. Тонка плівка діоксиду кремнію утворюється на поверхні напівпровідника при контакті з повітрям і створює необхідні для транзисторів діелектричні шари.

Аморфний непористий діоксид кремнію застосовується в харчовій промисловості як допоміжна речовина E551, що перешкоджає злежуванню та грудкуванню, парафармацевтиці (зубні пасти), у фармацевтичній промисловості як допоміжна речовина (внесений до більшості фармакопей), а також дієтична добавка або лікарський препарат як ентеросорбент[5].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Silica
  2. ↑ а б Шаблон:RubberBible92nd
  3. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "PGCH0552" не вказано текст
  4. ↑ а б Zumdahl, Steven S. (2009). Chemical Principles 6th Ed. Houghton Mifflin Company. с. A22. ISBN 978-0-618-94690-7.
  5. ↑ Энтеросорбенты: против отравлений. «Фармацевтический вестник» № 8 (668) Март 06, 2012 г.

Джерела

Інтернет-ресурси

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).