Роберт Джеймс Шаттлворт

Роберт Джеймс Шаттлворт
англ. Robert James Shuttleworth
Народився	1810[2][3][…]  Dawlishd, Teignbridged, Девон, Девон, Англія, Сполучене Королівство
Помер	19 квітня 1874  Єр
Країна	Сполучене Королівство
Діяльність	ботанік, зоолог, малаколог, орнітолог, conchologist, ботанічний колектор, збирач зразків для наукових колекцій
Alma mater	Единбурзький університет
Галузь	малакологія
Батько	James Shuttleworthd[5]
Мати	Anna Maria Roperd[5]
Shuttlew. є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Роберт Джеймс Шаттлворт. Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI). [1]

Роберт Джеймс Шаттлворт (англ. Robert James Shuttleworth, 1810 —1874) — англійський ботанік і малаколог.

Шаттлворт народився в Доліші, Девоншир^[6]. Його мати померла від сухот через кілька тижнів після його народження. Його батько одружився знову в 1815 році та оселився у Швейцарії, згодом (в 1834 році) продавши маєток Бартонів. Шаттлворт, якого виховували переважно родичі матері, був відданий до школи в Женеві, спочатку до Родольфа Тепффера, а потім до ботаніка Ніколаса Шарля Серінжа, хранителя гербарію Де Кандоля. Він вивчав рослини в горах поблизу Женеви.

У віці 17 років Шаттлворт поїхав до Німеччини, де провів зиму в Саксен-Веймарі, де він познайомився з придворним життям і Гете. Він провів деякий час у Франкфурті та Гейдельберзі, перш ніж батько відкликав його до Золотурна; там тоді жила родина, побоюючись, що він може стати занадто бурхливим. Шаттлворт зберігав свою відданість ботаніці та зібрав значну колекцію в Юрі протягом літа 1830 року. З осені того ж року до кінця 1832 року він навчався на медичному факультеті Единбурзького університету, відвідуючи лікарню під час першого спалаху холери, здійснюючи відпустку в Шотландському високогір'ї та допомагаючи своєму старшому зведеному братові Блейку в його маєтку в Ренвіллі на заході Ірландії під час голоду 1831 та 1832 років.

11 січня 1833 року Шаттлворт був призначений капітаном у власному полку герцога Ланкастерського лорд-намісником графства (Віттл, Престон, 1837, ii. 235), але, повернувшись до Золотурна наступної зими, він одружився з Сюзеттою, дочкою графа де Сюрі з Солера, та оселився в Берні. У них було двоє дітей: син Генрі та дочка, яка померла у віці семи років.

Тут Шаттлворт збирав матеріали на Грімзелі та Оберланді, зокрема, працював над червоним снігом та іншими прісноводними водоростями, доки слабкість очей не змусила його відмовитися від мікроскопа. У 1835 році він придбав великий гербарій та бібліотеку Йозефа Августа Шультеса з Цюриха, ботанічного співробітника Йохана Якоба Ремера. Між 1840 і 1850 роками він зблизився з Жаном де Шарпантьє з Бекса, ревним ботаніком, який захопився конхіологією.

У 1866 році його єдиний син Генрі, перспективний студент медицини в Кембриджі та Лондоні, помер у віці 22 років у своїй літній резиденції Фроберг, поблизу Берна. Приголомшений горем, Шаттлворт переїхав до Єра та покинув наукову роботу. Він помер 19 квітня 1874 року.

Шаттлворт приєднався до Единбурзького ботанічного товариства як один з перших членів у 1836 році, став членом Ліннеївського товариства в 1856 році, а також був асоційованим членом Зоологічного товариства та Ліцею Нью-Йорка. Базельський університет присвоїв йому ступінь доктора за його заслуги перед наукою, а Мейснер увічнив його пам'ять родом Шаттлвортхіа, який зараз об'єднаний з родом Вербена. Його колекція мушель, яку Муссон (Journal de Conchyliologie, xxiii. 99) вважав однією з найвизначніших у Європі, була передана після його смерті Державному музею в Берні, а його гербарій, що містить понад 150 000 зразків квіткових рослин та двадцять тисяч криптогамних, був доданий до колекції Британського музею. Звіт про різні колекції, що містяться в цьому гербарії, міститься в офіційному звіті відділу ботаніки музею за 1877 рік (Journal of Botany, 1878, стор. 179–80).

Це незавершена стаття про біолога. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.