Підпаленик рудобокий
| ?Підпаленик рудобокий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Близький до загрозливого (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Мухоловкові (Muscicapidae) |
| Підродина: | Niltavinae |
| Рід: | Sholicola |
| Вид: | Підпаленик рудобокий |
| Біноміальна назва | |
| Sholicola major (Jerdon, 1841) | |
| Синоніми | |
| Phaenicura major Phoenicura major Brachypteryx major Callene rufiventris Myiomela major | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Sholicola major |
 Віківиди: | Sholicola major |
 МСОП: | 22735416 |
 NCBI: | 1960647 |
Підпаленик рудобокий[2] (Sholicola major) — вид горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Мешкає на півдні Індії.
Таксономія
Раніше вид вважали конспецифічним з білочеревим підпалеником. У 2005 році Памела Расмуссен перекласифікувала їх як окремі види. У 2017 році вид було виділено в новий рід Sholicola поряд з білочеревим підпалеником.
Опис
Птах має довжину близько 15–20 см. Його голова та спина темно-сірувато-блакитні. Черево біле посередині та жовтувато-коричневе з боків та знизу. Зовні нагадує сизого алікорто (Brachypteryx montana), але більший і не має білої кутової смуги. Також чкрево в алікорто темніше.
Поширення
Ендемік Індії. Поширений лише в горах Нілгірі та Південні Ваянади у штаті Керала, а також у трьох вершинах на південному заході Карнатаки, включаючи гори Баба-Будан. Цей осілий вид можна знайти в підліску «шоли» (захищених лісів) на висоті 900—2100 м, але частіше між 1000 і 1500 м. Розмножується у квітні та травні, відкладаючи кладку з 2-3 яєць. Він потайливий і сором'язливий, пересувається крізь рослинність та навколо повалених дерев, ймовірно, шукаючи дрібних комах.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2024). Sholicola major: інформація на сайті МСОП (версія 2026.1) (англ.) 22 жовтня 2026
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).