YaChudo

Пісняр-лісовик сірий

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

?Пісняр-лісовик сірий

Охоронний статус

Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Птахи (Aves)
Ряд:Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:Піснярові (Parulidae)
Рід:Пісняр (Setophaga)
Вид:Пісняр-лісовик сірий
Біноміальна назва
Setophaga plumbea
(Lawrence, 1878)

Синоніми
Dendroica plumbea
Посилання
Вікісховище:Setophaga plumbea
ITIS:950026
МСОП:22721743
NCBI:65572

Пісняр-лісовик сірий[2] (Setophaga plumbea) — вид горобцеподібних птахів родини піснярових (Parulidae). Поширений у Малих Антильських островах.

Поширення

Вид поширений на Гваделупі (острови Марі-Галан і Терр-де-О) і Домініці. Населяє сухі лісо-чагарникові місцевості в низинах, невелику змішану рослинність з великою кількістю підліску в горах і тропічні ліси.

Опис

Довжина тіла 14 см. Птахи мають сіре оперення на голові, вузьку білувату розмиту смужку над очима, яка починається над оком і тягнеться до потилиці та білу лінію під оком. Верхня частина оперення сіра, крила чорнуваті з сірими краями пір’я та двома білими смужками крил. Хвіст чорнуватий з сірими краями пір'я та білими кінчиками зовнішніх пір'я, підхвістя білі. Нижня частина оперення середньо-сіра з білою центральною областю на горлі, грудях і животі. Дзьоб чорнуватий, а ноги тілесного кольору.

Спосіб життя

Раціон складається з комах і ягід. Вони шукають поживу у нижніх частинах рослинності, переважно в підліску. Їх легко можна спостерігати. Сезон розмноження проходить з березня по липень. Чашоподібне гніздо вони влаштовують низько в кущах або бромелієвих. Як матеріал для гніздування вони використовують листя та тонке коріння. Кладка складається з двох-трьох яєць. Досліджень інкубаційного періоду та періоду гніздування немає.

Посилання

  1. ↑ BirdLife International (2016). Setophaga plumbea: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 24 липня 2023
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).