Дрімлюга малий
| ?Дрімлюга малий | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Дрімлюгоподібні (Caprimulgiformes) |
| Родина: | Дрімлюгові (Caprimulgidae) |
| Рід: | Setopagis |
| Вид: | Дрімлюга малий |
| Біноміальна назва | |
| Setopagis parvula (Gould, 1837) | |
Ареал виду | |
| Синоніми | |
| Caprimulgus parvulus Setopagis parvulus Antrostomus parvulus | |
| Посилання | |
| Setopagis parvula | |
| Setopagis parvula | |
| 555561 | |
| 382308 | |
Дрімлюга малий[2] (Setopagis parvula) — вид дрімлюгоподібних птахів родини дрімлюгових (Caprimulgidae)[3]. Мешкає в Південній Америці. Колумбійський дрімлюга раніше вважався конспецифічним з малим дрімлюгою.
Опис

Довжина птаха становить 19-21 см, вага 25-42 г, самиці 30-47 г. Самці мають переважно сірувато-коричневе забарвлення, поцятковане охристими, коричневі і чорнувато-бурими плямками і смугами. Живіт охристий, поцяткований коричневими смугами. На задній частині шиї широкий, нечіткий охристий "комір", підборіддя охристе, горло біле. На крилах широкі білі смуги, крайні стернові пера на кінці білі. У самиць горло охристе, білі плями на крилах і хвості відсутні. Крик самця — гучна, клацаюча трель "доп, дро-дро-дро".
Поширення і екологія
Малі дрімлюги мешкають в Перу, Болівії, Бразилії, Аргентині, Парагваї і Уругваї. Вони живуть в саванах, рідколіссях і чагарникових заростях, на узліссях вологих рівнинних тропічних лісів, на пасовищах і евкаліптових плантаціях. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря. Ведуть нічний спосіб життя. Живляться комахами, яких ловлять в польоті. Сезон розмноження триває з червень по січень. Відкладають яйця просто на голу землю. В кладці 2 яйця, насиджують і самиці і самці.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Setopagis parvula. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 6 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nightjars, Oilbird, potoos, frogmouths. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 06 травня 2022.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).