YaChudo

NatureScot

Переглядів: 0. Оновлено 03.11.2026.

NatureScot
шотл. гел. NàdarAlba
Грейт-Глен-гаус в Інвернессі — головний офіс NatureScot
ТипВиконавчий позавідомчий державний орган
Засновано1992 (як Scottish Natural Heritage)
Метаохорона природної спадщини Шотландії
Сфераохорона довкілля Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велика Британія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартираГрейт-Глен-гаус, Інвернесс, Шотландія
Місце діяльностіШотландія
Виконавчий директорНік Голфгайд (Nick Halfhide)
Голова радипрофесор Колін Ґелбрейт (Colin Galbraith)
Штат працівників814 (IV квартал 2024 року)[1]
Материнська
організація		Уряд Шотландії (Директорат довкілля та лісового господарства)
Бюджет68,8 млн фунтів стерлінгів (2022—2023)[2]
Вебсайт: nature.scot

NatureScot (шотл. гел. NàdarAlba) — виконавчий позавідомчий державний орган[1] уряду Шотландії, відповідальний за природну спадщину країни, передусім за її природне, генетичне та ландшафтне різноманіття. Він консультує уряд Шотландії з питань охорони природи й виконує державні функції щодо надання природоохоронного статусу територіям, зокрема національним природним заповідникам, місцевим природним заповідникам, національним паркам, ділянкам особливого наукового інтересу (SSSI), особливим природоохоронним територіям, територіям особливої охорони птахів і національним мальовничим територіям. Для виконання державних пріоритетів у сфері природної спадщини NatureScot щорічно одержує фінансування від уряду Шотландії у формі цільового гранту.

NatureScot консультує уряд Шотландії з усіх питань, що стосуються природи, управління дикою природою та ландшафтів, а також допомагає виконувати зобов'язання за природоохоронним законодавством Європейського Союзу, зокрема щодо Оселищної та Пташиної директив.[4] В агенції працює приблизно 700 осіб, проте значну частину діяльності NatureScot здійснює спільно з місцевими органами влади, іншими державними установами, добровільними природоохоронними організаціями, місцевими громадами, фермерами та землевпорядниками. Її відділення діють у більшості частин Шотландії, зокрема на великих островах. NatureScot тісно співпрацює з Об'єднаним комітетом охорони природи (JNCC) та відповідними установами Англії, Уельсу й Північної Ірландії задля узгодженого підходу до охорони природи у всьому Сполученому Королівстві та виконання його міжнародних зобов'язань.

Агенцію засновано 1992 року під назвою Scottish Natural Heritage («Природна спадщина Шотландії»).[5] У листопаді 2019 року оголосили про намір перейменувати її на NatureScot,[6] а 24 серпня 2020 року нова назва набула чинності.[7] Водночас офіційною назвою установи, закріпленою в законодавстві, залишається Scottish Natural Heritage.[8]

Завдання та повноваження

Відповідно до Закону про природну спадщину (Шотландія) 1991 року, головні завдання NatureScot полягають у тому, щоб:[5]

  • забезпечувати збереження та поліпшення стану природної спадщини Шотландії;
  • сприяти розумінню її значення та створювати можливості для ознайомлення з нею й відпочинку серед природи.

За визначенням цього закону, природна спадщина Шотландії охоплює її флору, фауну, геологічні та фізико-географічні особливості, природну красу й можливості для відпочинку. До окремих повноважень NatureScot належать:

  • консультування уряду Шотландії щодо розроблення та втілення політики у сфері природної спадщини;
  • поширення серед населення відомостей і рекомендацій із питань природної спадщини Шотландії;
  • проведення й замовлення досліджень природної спадщини Шотландії;
  • створення, утримання та управління природоохоронними територіями Шотландії.

Природоохоронні території

Керлаверок — національний природний заповідник під управлінням NatureScot.

NatureScot відповідає за надання природоохоронного статусу територіям Шотландії, зокрема національним природним заповідникам, місцевим природним заповідникам, пішохідним маршрутам великої протяжності, національним паркам, ділянкам особливого наукового інтересу (SSSI), особливим природоохоронним територіям, територіям особливої охорони птахів та національним мальовничим територіям. Ці охоронні статуси значною мірою перетинаються, тому багато територій одночасно мають кілька з них. Загалом той чи інший природоохоронний статус має приблизно 20 % площі Шотландії, а самі лише ділянки SSSI охоплюють 13 %.[джерело?]

Національні природні заповідники

Національні природні заповідники (NNR) — ділянки суходолу або водойм, що отримують охоронний статус відповідно до Закону про дику природу й сільську місцевість 1981 року, якщо на них є оселища та види загальнодержавного значення. Такі заповідники можуть належати державним, приватним, громадським або добровільним організаціям, однак управляти ними потрібно так, щоб зберігати цінні оселища й види та водночас надавати людям можливості знайомитися з природою. За наведеними у джерелі даними, у Шотландії є 43 такі заповідники загальною площею 154 250 га.[9]

NatureScot встановлює статус національних природних заповідників Шотландії й наглядає за їхнім утриманням та управлінням. Більшістю заповідників агенція опікується безпосередньо, проте окремими управляють інші установи самостійно або спільно з NatureScot: Національний фонд Шотландії (7 заповідників), Forestry and Land Scotland (5), Королівське товариство охорони птахів (5), Scottish Wildlife Trust (1), Рада Південного Ланаркширу (1) та Woodland Trust (1).[9]

Усі національні природні заповідники Шотландії водночас мають статус ділянок особливого наукового інтересу. Багато з них також входять до мережі Natura 2000, що охоплює території особливої охорони птахів та особливі природоохоронні території. Крім того, частину заповідників оголошено Рамсарськими угіддями.[9]

Національні мальовничі території

У Шотландії є 40 національних мальовничих територій (NSA), які охоплюють 13 % її суходолу. Уперше їх визначила 1978 року Комісія з питань сільської місцевості Шотландії як території «національного ландшафтного значення… виняткової привабливості, які слід зберегти як складову національної спадщини».[10]

Охорона видів

Після приєднання Комісії з питань оленів Шотландії NatureScot видає дозволи на регулювання чисельності благородних оленів.

Вразливі види рослин і тварин Шотландії перебувають під захистом різних законодавчих актів. У багатьох випадках убивство або вилов тварин охоронюваних видів, а також викорчовування рослин становлять правопорушення. Головним завданням NatureScot щодо таких видів є видавання дозволів на дії, які за інших обставин були б незаконними.[11]

Відпочинок на природі

NatureScot відповідає за забезпечення доступу населення до природних територій і заохочення відпочинку просто неба. Агенція розробила й оновлює Шотландський кодекс доступу до природи, у якому докладно пояснено здійснення давньої традиції загального доступу до земель у Шотландії, законодавчо закріпленої Законом про земельну реформу (Шотландія) 2003 року.[12] Вона також організовує роботу Національного форуму доступу до земель, який об'єднує організації, зацікавлені в цих питаннях.[13]

NatureScot підтримує управління трьома регіональними парками.[14] Вона також опікується мережею Великих маршрутів Шотландії (Scotland's Great Trails): веде офіційний перелік, надає певне фінансування та поширює відомості про маршрути. Водночас створення й утримання кожного маршруту покладено на місцеві органи влади, територією яких він проходить.[15]

Керівництво

NatureScot управляє рада. Станом на серпень 2022 року до неї входили 12 осіб, а головою був професор Колін Ґелбрейт (Colin Galbraith). Членів ради призначають міністри уряду Шотландії спочатку на чотирирічний термін; зазвичай вони можуть обіймати посаду не більш як два терміни. Рада насамперед визначає цілі, стратегії та політику NatureScot відповідно до її законодавчих обов'язків і настанов уряду Шотландії. Засідання ради відкриті для присутності громадськості як спостерігачів.[16][17]

Поточною діяльністю керує група вищого керівництва, до складу якої входять призначуваний радою виконавчий директор, директори та їхні заступники. Станом на квітень 2025 року керівний склад був таким:[18]

  • Виконавчий директор і підзвітна посадова особа — Нік Голфгайд (Nick Halfhide) (тимчасово виконував обов'язки);
  • директорка з адміністративних послуг і перетворень — Джейн Макдональд;
  • директор із зеленої економіки — Роббі Кернаган;
  • директорка з питань природи та зміни клімату — Айлін Стюарт (тимчасово виконувала обов'язки);
  • заступниця директора із зеленої економіки — Клаудія Роуз;
  • заступник директора з питань природи та зміни клімату — Стюарт Маккваррі;
  • керівник зовнішніх зв'язків — Джейсон Ормістон;
  • заступниця директора з адміністративних послуг і перетворень — Марі Ернандес.

При раді діють три комітети: Науково-консультативний комітет, Комітет з питань природоохоронних територій та Комітет з аудиту й ризиків.[19]

Програми й пріоритети NatureScot значною мірою спрямовані на досягнення національних результатів і цільових показників уряду Шотландії, які становлять основу Національної системи оцінювання результативності.[20] NatureScot також входить до SEARS — об'єднання природоохоронних і сільських служб Шотландії.

Історія

Агенцію Scottish Natural Heritage (SNH) створено 1992 року шляхом об'єднання Ради з охорони природи Шотландії та Комісії з питань сільської місцевості Шотландії, щоб «забезпечувати збереження й поліпшення стану природної спадщини Шотландії, сприяти її розумінню та створювати можливості для ознайомлення з нею й відпочинку на природі».[5]

У березні 2003 року шотландські міністри оголосили рішення перенести головний офіс SNH з Единбурга до Інвернесса; передбачалося перенесення приблизно 270 робочих місць.[21] До переїзду його вартість оцінювали в межах від 22 до 40 млн фунтів стерлінгів.[22] Рішення зазнало гострої критики з боку депутатів парламенту Шотландії, профспілок, громадських діячів Единбурга та працівників агенції.[23] Критикували насамперед витрати, незручності для працівників і ризик погіршення ефективності роботи SNH. Повідомляли, що проти переїзду виступало до 75 % працівників головного офісу.[23] Перенесення тривало у 2003—2006 роках; тоді багато співробітників звільнилися, оскільки не хотіли або не могли переїхати.

2006 року працівники головного офісу SNH переїхали до Грейт-Глен-гаусу в Інвернессі — спеціально збудованої штаб-квартири вартістю 15 млн фунтів стерлінгів. Будівлю звела компанія Robertson Property за участю Keppie Design. Під час тендеру SNH встановила сім природоохоронних та екологічних вимог до проєкту, серед яких було отримання оцінки «Відмінно» за системою BREEAM. Остаточний проєкт відповідав усім вимогам і здобув найвищу на той час оцінку BREEAM серед громадських будівель Великої Британії.[24]

1 серпня 2010 року, згідно зі статтею 1 Закону про реформу державних служб (Шотландія) 2010 року, до SNH передали функції Комісії з питань оленів Шотландії, після чого комісію ліквідували.[25][26]

2020 року SNH змінила публічну назву на NatureScot.[7]

2023 року започаткували інвестиційне партнерство, покликане залучити приватні кошти до програми відновлення природи: планували зібрати до 2 млрд фунтів стерлінгів на висадження місцевих порід дерев і відновлення деградованих торфовищ. Програма переважно передбачала створення нових лісів інвесторами, сплату орендної плати землевласникам і подальший розподіл прибутків від продажу вуглецевих кредитів. Aberdeen Group розглядала можливість інвестувати 100 млн фунтів, а Національний фонд добробуту Великої Британії мав забезпечити співфінансування в розмірі 50 млн фунтів. У 2026 році Aberdeen вирішила вийти з партнерства, оскільки очікувана прибутковість програми виявилася недостатньою.[27]

Проєкти

Для виконання законодавчо визначених завдань NatureScot здійснює численні окремі проєкти в усій Шотландії, нерідко разом із землевпорядниками, благодійними організаціями та місцевими громадами.[28]

Проєкт викорінення горностая

Поширення завезених горностаїв від 2010 року спричинило серйозні загрози місцевим видам на Оркнейських островах:

Завезення наземного хижака, такого як горностай, на острови на кшталт Оркнейських, де немає корінних наземних хижаків, — дуже погана звістка для місцевих видів. Горностаї — вправні хижаки, які становлять надзвичайно серйозну загрозу для дикої природи Оркнейських островів, зокрема для місцевої оркнейської полівки, польового луня, болотяної сови та багатьох птахів, що гніздяться на землі.

 — NatureScot[29]

2018 року NatureScot представила проєкт викорінення горностаїв, який планувалося здійснювати «на всій території Мейнленду, Саут-Роналдсей, Баррея, Глімпс-Голма, Лемб-Голма та Гунди, а на не сполучених із ними островах архіпелагу — проводити заходи біобезпеки». Проєкт здійснює партнерство NatureScot, RSPB Scotland та Ради Оркнейських островів.[29] У його межах використовують «гуманні пастки DOC150 і DOC200».[30] У звіті за жовтень 2020 року повідомлялося про встановлення понад 5000 пасток із зазначенням місць їх розташування.[31]

Однак станом на 15 січня 2021 року проєкт супроводжувався труднощами. Газета The Times повідомляла, що його здійсненню «перешкоджали ймовірні випадки саботажу», зокрема пошкодження та викрадення пасток, які також убивали або травмували домашніх улюбленців та інших тварин. Водночас газета зазначала, що програму вартістю 6 млн фунтів підтримувала більшість остров'ян.[32] Інше видання повідомляло, що окремі пастки «ловили й убивали домашніх улюбленців, а також сотні інших тварин».[33] Пізніше стало відомо, що «поліція Шотландії розслідує низку випадків пошкодження та викрадення пасток для горностаїв на Оркнейських островах».[34]

Примітки

  1. ↑ а б National public bodies directory - Executive non-departmental public bodies. Scottish Government. 19 червня 2024. Процитовано 25 жовтня 2024.
  2. ↑ SNH Annual Report and Accounts 2022-23 (PDF). NatureScot. Процитовано 25 жовтня 2024.
  3. ↑ Nationally designated areas (CDDA)
  4. ↑ European Reporting. JNCC. Процитовано 3 вересня 2020.
  5. ↑ а б в Natural Heritage (Scotland) Act 1991. 1991. Процитовано 17 квітня 2016.
  6. ↑ National nature agency to become 'NatureScot'. Scottish Natural Heritage. 19 листопада 2019. Архів оригіналу за 19 січня 2020. Процитовано 19 листопада 2019.
  7. ↑ а б NatureScot Brand. NatureScot. Процитовано 2 вересня 2020.
  8. ↑ NatureScot Framework Document. NatureScot.
  9. ↑ а б в About NNRs. Scottish Natural Heritage. Процитовано 14 травня 2018.
  10. ↑ Scotland's Scenic Heritage (PDF). Countryside Commission for Scotland. Квітень 1978. Архів оригіналу (PDF) за 13 жовтня 2012. {{cite journal}}: Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  11. ↑ Species licensing - Scottish Natural Heritage. www.snh.gov.uk. Процитовано 23 квітня 2016.
  12. ↑ Who has duties and powers. NatureScot. Процитовано 30 вересня 2020.
  13. ↑ National Access Forum. NatureScot. Процитовано 30 вересня 2020.
  14. ↑ Regional parks. NatureScot. Процитовано 30 вересня 2020.
  15. ↑ About Scotland's Great Trails. Scotland's Great Trails. Процитовано 30 вересня 2020.
  16. ↑ Our Board. NatureScot. Процитовано 3 вересня 2020.
  17. ↑ Board Members. NatureScot. Процитовано 3 вересня 2020.
  18. ↑ Senior Leadership Team. NatureScot. Процитовано 10 серпня 2022.
  19. ↑ Board, Directors and Committees. NatureScot. Процитовано 3 вересня 2020.
  20. ↑ National Performance Framework. Scottish Government.
  21. ↑ Scottish Natural Heritage HQ will move to Inverness. Herald Scotland. 20 березня 2003. Процитовано 19 квітня 2016.
  22. ↑ SNH staff move 'could top £40m'. BBC. 16 жовтня 2003. Процитовано 19 квітня 2016.
  23. ↑ а б Inverness ready for Scottish Natural Heritage's First Fifteen. www.scotsman.com. Процитовано 19 квітня 2016.
  24. ↑ About SNH - Press Releases. www.snh.org.uk. Процитовано 19 квітня 2016.
  25. ↑ Public Services Reform (Scotland) Act 2010.
  26. ↑ The Public Services (Reform) (Scotland) Act 2010 (Commencement No.1) Order 2010 (SSI 2010/221)
  27. ↑ Carrell, Severin (14 квітня 2026). MSPs not told about collapse of funding deal for Scottish nature restoration. The Guardian. Процитовано 14 квітня 2026.
  28. ↑ Funding and Projects. NatureScot. Процитовано 8 лютого 2021.
  29. ↑ а б Orkney Native Wildlife Project. NatureScot. Процитовано 2 лютого 2021.
  30. ↑ The Orkney Native Wildlife Project (PDF). NatureScot. Процитовано 2 лютого 2021.
  31. ↑ Orkney Native Wildlife Project. RSPB. 20 жовтня 2020. Процитовано 8 лютого 2021.
  32. ↑ Watson, Jeremy. Stoats of Orkney weasel out of cull thanks to saboteurs. The Times. Процитовано 8 лютого 2021.
  33. ↑ Row over stoat cull after mass deaths of animals. The Herald. 14 січня 2021. Процитовано 2 лютого 2021.
  34. ↑ Police Investigate Stoat Trap Damage. The Orcadian Online. The Orcadian. 11 січня 2021. Процитовано 8 лютого 2021.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).