Scilla dimartinoi
| Scilla dimartinoi | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Порядок: | Холодкоцвіті (Asparagales) |
| Родина: | Холодкові (Asparagaceae) |
| Підродина: | Scilloideae |
| Рід: | Проліски (Scilla) |
| Вид: | S. dimartinoi
|
| Біноміальна назва | |
| Scilla dimartinoi | |
Scilla dimartinoi — цибулинний геофіт, який росте переважно в субтропічному біомі. Згідно червоного списку МСОП вид відносять до таких, що знаходяться під загрозою зникнення.
Поширення
Вид розповсюджений в Італії на острові Лампедуза.[2][3]
Загальний опис
Сильно-зелені листки прилягають до землі, нагадуючи морську зірку, та мають волохаті краї. Довгі приквітки також мають опушені краї. Суцвіття – це практично безстебельний зонтик, який складається з щільно упакованих квітів. Квіти майже білі з блідо-блакитним відтінком, що створює відчуття сіруватих квітів. Суцвіття має діаметр близько 10 см, але цей вид може виростати таким же великим, як Scilla peruviana.[4]
Примітки
- ↑ IUCN Red list (англ.). Процитовано 9 лютого 2026.
- ↑ а б Scilla dimartinoi | International Plant Names Index. www.ipni.org. Процитовано 8 лютого 2026.
- ↑ Scilla dimartinoi Brullo & Pavone | Plants of the World Online | Kew Science. Plants of the World Online (англ.). Процитовано 8 лютого 2026.
- ↑ Scilla Species One | Pacific Bulb Society. www.pacificbulbsociety.org. Процитовано 9 лютого 2026.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).