Жалівник рудоголовий
| ?Жалівник рудоголовий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Близький до загрозливого (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Тамікові (Cisticolidae) |
| Рід: | Рудоголовий жалівник (Scepomycter) |
| Вид: | Жалівник рудоголовий |
| Біноміальна назва | |
| Scepomycter winifredae (Moreau, 1938)[2][3] | |
| Синоніми | |
| Bathmocercus winifredae | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Scepomycter winifredae |
 Віківиди: | Scepomycter winifredae |
 ITIS: | 562843 |
 МСОП: | 22714578 |
 NCBI: | 405084 |
Жалівни́к рудоголовий[4] (Scepomycter winifredae) — вид горобцеподібних птахів родини тамікових (Cisticolidae)[5]. Ендемік Танзанії. Міомбовий жалівник раніше вважався конспецифічним з рудоголовим жалівником[6].
Опис
Довжина птаха становить 13-15 см. Верхня частина тіла рівномірно-оливково-коричнева, хвіст і крила дещо тьмяніші. Обличчя, горло і груди тьмяно-руді або іржасті, живіт, гузка і боки поцятковані охристими смужками. Забарвлення самиць дещо тьмяніше. Спів — пронизливий свист, який виконується дуетом[7].
Поширення і екологія
Рудоголові жалівники мешкають в горах Улугуру на сході Танзанії. Вони живуть в підліску вологих гірських тропічних лісів, на галявинах, поблизу струмків. Зустрічаються парами, на висоті від 1300 до 2430 м над рівнем. Живляться безхребетними. Сезон розмноження триває з жовтня по березень.
Збереження
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція рудоголових жалівників становить від 500 до 1500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Scepomycter winifredae.
- ↑ Moreau, R.E. (1938). Artisornis winifredae, sp. nov. Bulletin of the British Ornithologists' Club. 58: 139. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Moreau, R.E. (1946). The adult of Mrs Moreau's Warbler. Bull. Brit. Orn. Club. 66: 44. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Grassbirds, Donacobius, tetrakas, cisticolas, allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 07 квітня 2022.
- ↑ Bowie, Rauri C. K.; Fjeldsa, Jon; Kiure, Jacob (2009). Multilocus molecular DNA variation in Winifred's Warbler Scepomycter winifredae suggests cryptic speciation and the existence of a threatened species in the Rubeho-Ukaguru Mountains of Tanzania. Ibis (англ.). 151 (4): 709—719. doi:10.1111/j.1474-919x.2009.00954.x. ISSN 0019-1019.
- ↑ Moreau, R.E. (1938). A new Artisornis. Bull. Brit. Orn. Club. 58: 139. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).