Географічний словник Королівства Польського

«Географічний словник Королівства Польського»

Титульний аркуш 1 тому. Варшава, 1880.
Автор	Filip Sulimierskid і Bronisław Chlebowskid
Назва мовою оригіналу	пол. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich
Країна	Царство Польське
Мова	польська
Жанр	словник
Місце	Варшава
Видавництво	Каса Мяновського
Видано	1880 — 1902
Перекладач(і)	Географічний словник Королівства Польського та інших земель слов'янських
Географічний словник Королівства Польського у Вікісховищі

Географі́чний словни́к Королі́вства По́льського та інших слов'янських теренів (пол. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich) — 15-томна енциклопедія-довідник, видана у 1880 — 1902 роках польським географом, редактором часопису "Мандрівник" (пол. «Wędrowiec»), магістром фізико-математичних наук Варшавської головної школи Філіпом Сулімєрським (пол. Filip Sulimierski); магістром фізико-математичних наук Варшавської головної школи Броніславом Хлєбовським (пол. Bronislaw Chlebowski), а також землевласником, кандидатом дипломатичних наук Владиславом Валєвським (пол. Władysław Leon Colonna-Walewski).

Цей «Географічний словник» досі продовжує служити загальним довідником з історії Центрально-Східної Європи та джерелом географічної, історичної, економічної, демографічної та біографічної інформації.

Філіп Сулімерський (1843 — 1885) ініціатор — і до самої смерті головний редактор Словника.

Філіп закінчив Варшавську головну школу, отримавши ступінь магістра наук з фізики та математики за дисертацію на тему «Про методи розв’язання геометричних задач загалом» (пол. 0 metodach, używanych do rozwiązywania zadań geometrycznych w ogólnośc). Після закінчення університету він став редактором журналу «Мандрівник», а 1877 році придбав його у Юзефа Унгера (пол. Józef Unger). У ​​1881 році він продав «Мандрівник» Вінсенту Давіду (пол. Wincenty Dawid), щоб повністю присвятити себе роботі над Словником. Незадовго до смерті, зіткнувшись з фінансовими труднощами, він прийняв посаду в бюро Привіслянської залізниці.

Помер від серцевої недостатності 8 січня 1885 року.^[1]

Починаючи з тому VII на титульній сторінці після імен редакторів з'являється напис "За планом Філіпа Сулімерського".

Броніслав Хлебовський (1846 — 1918) — літературний критик та історик. Спочатку він був постійним автором, а після смерті Сулімерського обійняв посаду головного редактора.

Навчався у Варшавській головній школі на історико-філологічному факультеті. Отримав ступінь магістра за дисертацію на тему «Аналіз пам'ятника Яна Остророга» (пол. Rozbiór Monumentum Jana Ostroroga).
Пізніше він став професором літератури у Варшавському університеті.

Під час початкового розподілу праці він взявся за складання розділу, що стосується Польського Королівства, де він надавав лише короткі історичні нариси в описах конкретних місцевостей. Починаючи з середини II тому, він почав публікувати більш вичерпні географічно-історичні дослідження, засновані на першоджерелах.

Загалом він надрукував приблизно 20 аркушів до кожного тому Словника.^[2]

Помер 28 березня 1918 року.

Владислав Валевський (1838 — 1890) виконував переважно обов'язки почесного редактора; його роль по суті обмежувалася наданням фінансової допомоги видавництву.^[3]

Закінчив Дерптський університет (нім. Universität Dorpat), де здобув ступінь кандидата дипломатичних наук.
Після завершення університетського навчання він працював у Польському Королівстві стажером у Скарбницькій комісії.
У 1846 році він успадкував від батька маєток в Мілониці та повернувшись до свого родового села, присвятив себе сільськогосподарській роботі.

У 1879 році Валевський звернувся до Сулімерського через посередництво Хлебовського та запропонував значну фінансову допомогу для покриття витрат, пов'язаних з підготовкою матеріалів, організацією редакції та покриттям будь-яких потенційних дефіцитів.^[4]

Цей фінансовий внесок значно збільшив розмір Словника^[5], а на титульній сторінці зазначалося, що він публікується під редакцією Філіпа Сулімерського, Владислава Валевського та Броніслава Хлєбовського.

Помер у 1890 році.

У XII томі, на титульній сторінці, з'являється напис "Видано коштом Владислава Валевського (до кінця X тому). З XI тому і далі, за фінансової підтримки Фонду допомоги особам, що працюють у галузі науки, імені доктора Мяновського".

Юзеф Кшивіцький був редактором Словника після смерті Сулімерського і згадується на титульних сторінках реченням "за участі — з середини тому VI — Юзефа Кшивіцького".

19 січня 1878 року — у випуску № 57 журналу «Мандрівник» (пол. Wędrowiec) з'явилося повідомлення про намір видати географічний словник Польського Королівства та суміжних земель, де під «суміжними країнами» йшлося про Російську імперію, Австро-Угорщину та Пруссію — насамперед ті їх частини, що межували з Королівством.

Початковий план на два томи майже одразу розширився до чотирьох — шести, а їх видання повинно було зайняти три — чотири роки. У випуску № 100 журналу (16 листопада 1878 року) Словник згадується в розмір від шести до восьми томів.

Зрештою перший випуск Словника було надіслано до друку 8 листопада 1879 року.

На початку січня 1880 року передплатники «Мандрівника» отримали перший збірник Словника. Наступні збірники виходили щомісяця, а збірники, що видавалися щороку, становили один том, що складався з 60 аркушів, тобто 960 сторінок.^[6]

Броніслав Хлебовський описав цю роботу так:

«Встановивши тісніші зв’язки зі своїми читачами, чому сприяло жваве листування, найцікавіші та найзначніші деталі якого він переносив до ретельно веденої рубрики «Відповіді редактора» (пол. Odpowiedzi Redakcji), Сулимерському спала на думку ідея залучити своїх кореспондентів до співпраці над монументальним «Географічним словником».
Ця робота мала на меті представити як сучасний стан, так і історичне минуле всієї території, що складала колишні польські землі, а також трьох сусідніх регіонів, населених польським населенням.
Завдання, яке в інших місцях виконували комітети вчених, які цілі роки присвячували збору матеріалів, що надавались на вимогу державними органами, архівами та бібліотеками, цей редактор скромних коштів і скромного періодичного видання тепер взявся виконати за допомогою групи людей, у яких брак професійної експертизи мав компенсуватися виключно доброю волею».^[7]

Владислав Валевський помер у 1890 році і фінансові труднощі видавництва посилилися хоча воно й отримувало допомогу від Фонду Мяновського.
Після смерті Валевського словник перестав регулярно виходити і лише через сім років були опубліковані останні чотири томи.
У 1897 році вийшов останній том Словника, а другий і останній том додатків був опублікований аж у 1904 році. Весь процес складання Словника тривав 25 років.^[8]

Згідно з планом, затверджений царською владою 28 листопада 1879 року, словник мав охоплювати:

• 1. Усі населені пункти, розташовані в межах Королівства Польського;
• 2. Усі основні населені пункти в Балтійській, Західній та Південній губерніях Російської імперії;
• 3. Губернські столиці, а також поштові, телеграфні та залізничні станції в решті губерній Європейської Росії;
• 4. Усі основні населені пункти в Західній та Східній Пруссії, Великому герцогству Познанському та Прусській Сілезії, з особливою увагою до слов'янських населених пунктів, які зазнали германізації;
• 5. Усі основні населені пункти Галичини, Австрійської Сілезії, Моравії, слов'янських повітів Угорщини та Буковини — із включенням до номенклатури слов'янських назв тих населених пунктів, які зазнали германізації, мадяризації або романізації;
• 6. Детальна гідрографія та орографія перелічених вище земель;
• 7. Усі населені пункти мали бути описані з географічної, статистичної та соціальної точок зору (включаючи школи, релігійну демографію, промисловість, транспорт та торгівлю), а також з історичної (заснування населеного пункту, важливі історичні події, зміни власності/юрисдикції) та археологічної точок зору.

Таким чином, Словник містить не лише описи практично всіх населених пунктів, але й визначає та описує річки, озера, гори, ліси та інші географічні об'єкти, тісно пов'язані з обговорюваною територією.
Він охоплює величезний регіон: землі російських, прусських та австрійських поділів, а також території, історично пов'язані з Польщею.
Крім того, він включає низку населених пунктів, розташованих глибоко в межах Росії, таких як Солікамськ на Уралі, В'ятка, Москва, Архангельськ, Астрахань, Ростов, Санкт-Петербург і навіть Омськ, а також географічні об'єкти, такі як Онезьке озеро, річка Волга та інші.
На заході Словник охоплює міста Берлін, Магдебург та Хемніц; річки Гафель та Ельба; а також острови, такі як Рюгенх.^[9]

Окрім головних редакторів, що редагували та самі писали статті, було багато інших людей, які писали статті. Польська версія цієї сторінки Вікіпедії наводить список авторів з 96 осіб. ^[10]

Матеріали для словника надходили переважно від читачів журналу.
Ще у 1879 році близько 300 осіб зголосилися стати дописувачами, а з них понад 150 активно співпрацювали з редакцією.
Серед них були вчені, вчителі середніх шкіл, лікарі, юристи, студенти університетів, письменники, художники, священики та землевласники.

Географ Вацлав Налковський написав до Словника статтю під назвою «Географічний простір історичної Польщі» (пол. Obraz geograficzny Polski historycznej), яка вважаєьтся дуже важливою в історії польської політичної географії,^[11] а також статті, що стосуються річок Дніпро та Двіна.

Майбутній «Батько польської геополітики»^[12] Євген Ромер брав активну участь у завершальних етапах видання Словника, і подав серію нотаток щодо різних долин, вершин та струмків у Карпатських горах (наприклад, долина Ваксмундської, долина Валецька, потік Валецький, Вапенна-Гора та інші).^[3]

Географічний словник Королівства Польського та інших слов'янських країн (пол. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich) був виданий під редакцією Ф.Сулімерського, Б.Хлєбовського та В.Валевського у Варшаві у 1880—1902 роках і складався з 15 томів.

• Том I Aa — Dereneczna, 1880, 960 s.
• Том II Derenek — Gżack, 1881,927 s.
  • Тут є також 16 сторінок, що містять список повітів, згаданих у Словнику, список авторів та виправлення деяких помилок, зазначених у томах I та II
• Том III Haag — Kępy, 1882, 960 s.
• Том IV Kęs — Kutno, 1883, 963 s.
• Том V Kutowa Wola — Malczyce, 1884, 960 s.
• Том VI Malczyce — Netreba, 1885, 960 s.
• Том VII Netrebka — Perepiat, 1886, 960 s.
• Том VIII Perepiatycha — Pożajście, 1887, 960 s.
• Том IX Poźajście — Ruksze, 1888, 960 s.
• Том X Rukszenice — Sochaczew, 1889, 960 s.
• Том XI Sochaczew — Szlubowska Wola, 1890, 960 s.
• Том XII Szlurpkiszki — Warłynka, 1892, 960 s.
• Том XIII Warmbrun — Worowo, 1893, 960 s.
• Том XIV Worowo — Żyżyn, 1895, 930 s.
  • У цьому томі є також вісім сторінок від редакторів
• Том XV, ч. 1 Abablewo — Januszowo, 1900, 640 s.
• Том XV, ч. 2 Januszpol — Wola Justowska, 1902, 741, [2] s.

Словник упорядковано в алфавітному порядку. Окремі літери алфавіту відповідають такій кількості сторінок (загальна кількість сторінок, включаючи додатки; додатки перелічені окремо в дужках)^[13]

• A—98 (52)
• B—694 (234)
• C—459 (959)
• D—462 (84)
• E—58 (5)
• F—71 (8)
• G—566 (67)
• H—294 (57)
• I—114 (17)
• J—357 (50)
• K—1589 (171)
• L—555 (45)
• Ł—551 (36)
• M—1011 (78)
• N—454 (51)
• O—519 (51)
• T—620 (22)
• P—1547 (104)
• U—149 (5)
• Q—5
• W—1242 (50)
• R—660 (57)
• Z—549 (16)
• S—1958 (81)
• Ż—241 (19)

• Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego jako źródło do badań rozmieszczenia sił wytwórczych kapitalizmu w Polsce [«Географічний словник Королівства Польського» як джерело для дослідження просторового розподілу капіталістичних продуктивних сил у Польщі]. Dokumentacja Geograficzna 1955 z. 5 (пол.). Підготував Parucki Zygmunt. Warszawa: POLSKA AKADEMIA NAUK INSTYTUT GEOGRAFII. 1955. с. 53. Процитовано 16 квітня 2026 року.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки, що використовують параметр others без параметра author або editor (посилання)

• Електронна версія словника у форматі Djvu(пол.)

• Електронна версія словника у форматі Djvu (з OCR). T. 1-16 - Малопольська Цифрова Бібліотека [Архівовано 20 листопада 2009 у Wayback Machine.](пол.)

• Електронна версія Словника з можливістю он-лайн перегляду(пол.)

• Електронна версія Словника з можливістю он-лайн перегляду [Архівовано 13 травня 2018 у Wayback Machine.](пол.)
• Перелік словника(пол.)

• Микола Манько. Юзеф Кшивіцький – автор волинських матеріялів визначної пам’ятки польської краєзнавчої літератури «Słownik Geograficzny Królewstwa Polskiego i innych krajów słowiańskich» [Архівовано 20 листопада 2008 у Wayback Machine.]

• Internetowy Atlas Polski Niepodległej - історично-картографічний портал, з географічною привʼязкою між місцевістю та статтею у словнику.

1. ↑ Parucki, 1955, с. 13.
2. ↑ Parucki, 1955, с. 14.
3. ↑ ^{а б} Parucki, 1955, с. 16.
4. ↑ Parucki, 1955, с. 9.
5. ↑ Kurjer Warszawski, (укр. «Варшавський кур'єр») [1] 16 квітня 1890 р., с. 4.
6. ↑ Parucki, 1955, сс.=7,8.
7. ↑ Tygodnik Ilustrowany, (укр. Ілюстрований тижневик) № 107, 1885.
8. ↑ Parucki, 1955, сс. 9,10.
9. ↑ Parucki, 1955, сс. 11,12.
10. ↑ Lista współpracowników, (укр. Список авторів) [2].
11. ↑ Marcin Wojciech Solar, с. 722, DOI: 10.1080/14650045.2014.915807 The Rise, Fall and Rebirth of Polish Political Geography (укр. Зліт, падіння та відродження польської політичної географії).
12. ↑ Jowita Brudnicka, с. 95, Poland Geopolitical position of Poland — from time of Partitions to the independence (укр. Геополітичне положення Польщі — від часів поділів до незалежності).
13. ↑ Parucki, 1955, с. 11.