Ремез звичайний
| ?Ремез звичайний | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Підтип: | Черепні (Craniata) |
| Надклас: | Щелепні (Gnathostomata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Надряд: | Кілегруді (Neognathae) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Ремезові (Remizidae) |
| Рід: | Ремез (Remiz) |
| Вид: | Ремез звичайний |
| Біноміальна назва | |
| Remiz pendulinus (Linnaeus, 1758) | |
 Ареал виду Гніздування Осіле проживання Міграція Зимування | |
| Синоніми | |
| Motacilla pendulina Linnaeus, 1758 Parus pendulinus Linnaeus, 1766 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Remiz pendulinus |
 ITIS: | 562702 |
 МСОП: | 155249960 |
 NCBI: | 156569 |
Ре́мез звичайний[2] (Remiz pendulinus) — дрібний птах ряду горобцеподібних. Зустрічається біля водойм; живиться комахами. В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий.
Морфологічні ознаки
Птах менший за горобця. Маса тіла 8-11 г, довжина тіла близько 11 см. Довжина крила до 60 мм. Статевий диморфізм виражений слабко. У дорослого самця голова і шия сіруваті; лоб і широкі смуги, які проходять через очі, чорні; спина каштанова, світлішає до надхвістя; частина покривних пер верху крил руда, інші — каштанові; горло біле; інше оперення низу жовтувато-біле, з каштановими плямами на волі і боках тулуба; махові і стернові пера бурі, зі світлою облямівкою; дзьоб темно-сірий, основа світліша; нога сірувато-бурі. У дорослої самиці чорні смуги на голові вужчі; каштанові плями на волі і боках тулуба менші або відсутні. У молодого птаха голова і спина світло-бурі; чорного і каштанового кольорів в оперенні нема.[3]
Поширення
Він мешкає у Центральній, Південній та Східній Європі, на Близькому Сході а також у Центральноазійському поясі. Зимує у Південній Європі, у Малій Азії, Іраку й Ірані, на схід — аж до західного Пакистану (Белуджистан); місцями — в Центральній Азії на південь від місць гніздування, а також у Північній Африці (на півночі Марокко та північному сході регіону).
В Україні ремез звичайний поширений на всій території, крім високогір'я Карпат та Криму.
Він зустрічається з березня по листопад і надзвичайно зрідка в інші місяці.
Чисельність
Чисельність ремеза в Європі станом на 2015 рік оцінено в 219-443 тис. пар, що становить близько 65% світової популяції. Чисельність в цілому зростає.[4]
Гніздування
Приблизно до 1930 року в Центральній Європі цей вид гніздився лише в її східній частині. Відтоді зона розмноження розширилася на захід і південний захід Європи кількома хвилями розселення, які іноді мали нерегулярний характер.
Чинниками розширення ареалу ремеза звичайного, є значна здатність до розмноження завдяки послідовній полігінії та поліандрії (серійній полігамії), а також повторні спроби гніздування після іноді дуже далеких кочівель.
Населяє заплавні листяні ліси, береги повільних річок, водосховища, ставки з заростями верб, очерету, з порослю берези та вільхи. Відомі випадки гніздування ремезів у створених людиною ландшафтах — на зарослих берегах меліоративних каналів та заболочених кар'єрів.
Гніздо ремез будує у вигляді рукавички з бічним входом у вигляді трубки. Гніздо будують разом самиця та самець із сухої трави, пуху тополі та рогозу. На будівництво загалом витрачається близько 3-4 тижнів. Повну кладку із 6-8 білих яєць насиджує тільки самиця, протягом 13-14 діб. Пташенята залишаються в гнізді 2-3 тижні. Після вильоту з гнізда пташенята тримаються з самицею 1-2 тижні, а потім виводок розпадається, утворюються зграйки і починаються їхні кочівлі.[5]
Живлення
Птах шукає поживу переважно на деревах, кущах, чагарниках і очереті. Живиться комахами ( яйця, личинки, гусениці, лялечки та імаго), павуками, а як доповнення (восени і взимку) — насінням, здебільшого тополі, верби та очерету.
Охорона
Вид занесений до Додатку ІІ Бернської конвенції. МСОП визнає ремеза звичайного видом, що викликає найменше занепокоєння (LC). Розмір світової популяції 2019 року оцінювався у понад 1,4 мільйона дорослих особин.
Галерея
-
Ремез у Згарському заказнику -
Яйця Remiz pendulinus в оологічній колекції, Тулузький музей
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Remiz pendulinus. Архів оригіналу за 3 жовтня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
- ↑ BirdLife International. 2017. Remiz pendulinus (amended version of assessment). The IUCN Red List of Threatened Species 2017: e.T22736148A118698614. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2017-3.RLTS.T22736148A118698614.en. Downloaded on 12 March 2018.
- ↑ Flade, Martin (1994). Die Brutvogelgemeinschaften Mittel- und Norddeutschlands – Grundlagen für den Gebrauch vogelkundlicher Daten in der Landschaftsplanung (нім.). Berlin: IHW-Verlag. с. S. 6. ISBN ISBN 3-930167-00-X.
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка)
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання
- Ремез // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1576-1577. — 1000 екз.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).