Ребуція

?Ребуція (Rebutia)
Квітучі ребуції
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Рослини (Plantae)
Відділ:	Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас:	Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:	Евдикоти
Порядок:	Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина:	Кактусові (Cactaceae)
Підродина:	Cactoideae
Триба:	Trichocereeae
Рід:	Ребуція (Rebutia) K.Schum., 1895
Типовий вид
Rebutia minuscula[1] K.Schum., 1895
Види
Див. Види
Синоніми
Aylostera Speg.; Digitorebutia Buin.; Mediolobivia Backeb.; Spegazzinia Backeb.; Sulcorebutia Werd.; Weingartia Werd.
Посилання
Вікісховище:	Category:Rebutia
Віківиди:	Rebutia
EOL:	5195336
IPNI:	295618-2
ITIS:	906986
NCBI:	432459

Ребу́ція (Rebutia) — рід сукулентних рослин з родини кактусових.

Назві роду присвоєно ім'я французького винороба та садовода П'єра Ребю (фр. Pierre Rebut), який в XIX ст. був відомим експертом з кактусів і продавцем.

В українській літературі з кактусної тематики вживається назва «Ребуція»^[2][3] та Ребютія^[4]. А. О. Буренков у своїй книзі «Кактуси в гостях та вдома» також наводить назву російською — «Ребютия» (укр. «Ребютія»)^[5]. Серед кактусистів та в інтернеті також зустрічається назва «Ребюція» (рос. «Ребюция»).^[6][7]

Рід Rebutia був описаний в 1895 німецьким ботаніком Карлом Шуманом (1851—1904).

Як і багато інших південноамериканських родів, цей рід породив безліч суперечок. В останній чверті XX в цей рід включені види таких раніше самостійних родів, як Aylostera, Digitorebutia (інша звана Mediolobivia), Rebutia, Sulcorebutia і Weingartia, що викликає суперечки і таксономічну плутанину, тому що не всі систематики згодні з таким укрупненням.

Батьківщина рослин цього роду — Болівія і північна Аргентина, де вони ростуть в гірських місцевостях на східній стороні Андських гір на висоті 1500-4000 м над рівнем моря, в умовах різкої зміни денних і нічних температур і підвищеної концентрації ультрафіолетових променів. Часто селяться під притінінням чагарникової рослинності.

Рослини описуються як невеликі кулясті кактуси, багато з яких формують великі групи. У культурі спостерігаються випадки, коли група ребуцій виростає навіть більше розміром, ніж у дикій природі. Ребуції мають велику різноманітність форм і колючок. Колючки зазвичай не жорсткі. З віком рослини дещо змінюють форму, стаючи з кулястих коротко-циліндричними.

Рослини цього роду цвітуть легко і рясно. Самозапильні квітки з'являються з нижніх ареол. За кольором вони різноманітні: фіолетові, рожеві, яскраво-червоні, помаранчеві, жовті і білуваті. Квітки середнього розміру: від 1,5 до 4 см в діаметрі. Квіткова трубка гола.

Згідно з систематикою Едварда Андерсена до роду Rebutia належать 38 видів. Список видів сайту «The Plant List» включає 22 прийняті назви видів. Списки різняться. Види роду Rebutia за Едвардом Андерсоном (2002):

Види роду Rebutia за даними сайту «The Plant List»:

29 видів роду Ребуція входять до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи^[8], деякі з них відсутні у списках визнаних видів, наведених в монографії Андерсена «The Cactus Family» і на сайті спільного проєкту Королівських ботанічних садів у К'ю і Міссурійського ботанічного саду «The Plant List».

У більшості випадків вважається, що рід досить простий в культурі і рекомендується для початківців. Ґрунт для цих рослин повинен бути проникним і мати слабокислу реакцію. Освітлення має бути сильним — любителя не повинна вводити в оману уявна ніжність цих рослин, однак навесні вони можуть бути схильні до опіків. Полив повинен бути регулярним, але між поливами земляний ком повинен повністю просохнути. Переливу ці рослини не прощають — не варто забувати про те, що на батьківщині рослини часто ростуть на крутих схилах, де вода не затримується, при дощі скочуючись вниз. Вітається розташування ні свіжому повітрі. У зимовий період ребуції здатні витримувати низькі температури, але краще утримувати їх при температурі 6-8 °C. Коли рослини молоді, їх потрібно пересаджувати щорічно. Але з віком їх краще замінити нечастими акуратними перевалками, при яких додається свіжа землесуміш.

Розмноження ребуцій — вегетативне (відростками) або генеративне (насінням). Насіння ребуцій найкраще проростає при температурі 16-18 °C.

Маючи ніжну шкірку, ребуції часто вражаються павутинним кліщем.

• Систематика кактусових

• Український сайт про кактуси та кактусистів

• Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
• С. М. Приходько. Кактуси. — Київ : Наукова думка, 1974. — 207., іл. с. (укр.)
• Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил. (рос.)
• Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1 (рос.)
• Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл", 2004 — 208 с., ил. — ISBN 5-306-00348-6 (рос.)
• Нико Вермёлен. Кактусы. Пер. с англ. Л. Р. Ермаковой. — М.: Издательский Дом «Кладезь», 1998. — 144 с. с ил. ISBN 5-85292-021-5 (рос.)

• Rebutia на сайті «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США (англ.)
• Rebutia на сайті «Plantsystematics»(англ.)
• http://www.desert-tropicals.com/Plants/Cactaceae/Rebutia.html [Архівовано 1 квітня 2007 у Wayback Machine.]
• Rebutia на сайті «The Plant List» [Архівовано 5 вересня 2017 у Wayback Machine.]
• http://www.tropicos.org/Name/5103936 [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Rebutia на сайті «CACTUSPEDIA» [Архівовано 29 липня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
• http://www.cactuspro.com/encyclo/Rebutia [Архівовано 8 вересня 2015 у Wayback Machine.] (фр.)