YaChudo

RX J1856.5-3754

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

RX J1856.5-3754
Зображення
Каталожний код1ES 1853-37.9[1], 1RXS J185635.1-375433[1], RX J1856.4-3754[1], RX J1856.6-3754[1], RX J1856.5-3754[1], PSR J1856-3754[1] і 2XMM J185635.6-375436[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сузір'яПівденна Корона[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відстань від Землі123 ± 15 парсек[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Паралакс8,16 ± 0,9 кутова мілісекунда[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Власний рух за схиленням−59,1 ± 0,7 кутова мілісекунда на рік[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Власний рух за прямим піднесенням326,7 ± 0,8 кутова мілісекунда на рік[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Видима зоряна величина25,7[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Маса2,7837824E+30 кг Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа розташування
ЕпохаJ2000.0[5][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Пряме піднесення4,9593 радіан[5] і 4,9593 радіан[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Схилення−1 радіан[5] і −1 радіан[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Оцінка віку об'єкта1 мільйон років Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: RX J1856.5-3754 у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

RX J1856.5-3754 (інші написання — RX J185635-3754, RX J185635-375) — нейтронна зоря в сузір'ї Південна Корона. Розташована на відстані приблизно 400 світлових років від Землі і є найближчою до нас нейтронною зорею, відкритою на сьогодні.

Відкриття та положення на небі

Наближення до дуже слабкої нейтронної зорі RX J1856.5-3754.
Зображення RX J1856.5-3754, зроблене телескопом «Габбл», — перше пряме спостереження ізольованої нейтронної зорі у видимому світлі.

Вважається, що нейтронна зоря RX J1856.5-3754 утворилася приблизно мільйон років тому після того, як її зоря-компаньйон вибухнула як наднова. Вона рухається по небу зі швидкістю 108 км/с. Вона була відкрита в 1992 році, а спостереження в 1996 році підтвердили, що це нейтронна зоря, найближча до Землі з усіх відкритих на сьогодні[7].

Спочатку вважалося, що зоря розташовується на відстані близько 150—200 світлових років[8], але подальші спостереження за допомогою рентгенівської обсерваторії «Чандра» у 2002 році вказують на те, що її відстань більша — близько 400 світлових років[9][10].

RX J1856.5-3754 є однією з «Чудової сімки» — групи молодих нейтронних зір, розташованих на відстані від 130 до 500 парсеків (420—1630 світлових років) від Землі[11].

Гіпотеза про кваркову зорю

Астрономи, поєднавши дані рентгенівської обсерваторії «Чандра» та космічного телескопа «Габбл», оцінили, що RX J1856.5-3754 випромінює тепло як тверде тіло з температурою 700 000 °C і має діаметр близько 4–8 км. Цей розмір не узгоджується зі стандартними моделями нейтронних зір: він занадто малий. З огляду на це було висунуто гіпотезу, що це може бути кваркова зоря[9].

Однак здійснений пізніше уточнений аналіз вдосконалених спостережень «Чандри» і «Габбла» показав, що температура поверхні зорі нижча, лише 434 000 °C, а радіус більший — приблизно 14 км (спостережуваний радіус з урахуванням ефектів загальної теорії відносності становить приблизно 17 км)[12][10]. З огляду на це RX J1856.5-3754 тепер виключено зі списку кандидатів у кваркові зорі[12]. Подальша уточнена оцінка паралакса призвела до коригування цього результату до 12,1−1,6+1,3 км для справжнього радіуса (і близько 15 км для спостережуваного радіуса)[13].

Подвійне променезаломлення у вакуумі

Поляризація спостережуваного світла в надзвичайно сильному магнітному полі свідчить про те, що порожній простір навколо нейтронної зорі піддається подвійному променезаломленню у вакуумі (бірефракції)[14].

У 2016 році група астрономів з Італії, Польщі та Великої Британії, використовуючи дані, отримані за допомогою Дуже великого телескопа, повідомила про спостережувані ознаки подвійного вакуумного променезаломлення від RX J1856.5-3754[15][16]. Ступінь поляризації, виміряний у видимому спектрі, становив близько 16 %, що є достатнім для підтвердження гіпотези, але недостатнім для остаточного висновку через низьку точність моделі зорі та невизначеність напрямку осі намагніченості нейтронів[17].

Його передбачуваний магнітний ефект 1013 Гс повинен давати більший ефект на довжині хвилі рентгенівського випромінювання, який можна буде виміряти за допомогою запланованих на майбутнє поляриметрів, як-от IXPE (НАСА), PRAXYS (НАСА) або XIPE (ЄКА)[18].

Див. також

  • 3C 58 — можлива кваркова зоря

Посилання

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и SIMBAD Astronomical Database
  2. ↑ VizieR
  3. ↑ а б Lattimer J. M. Revisiting the parallax of the isolated neutron star RX J185635-3754 using HST/ACS imaging // The Astrophysical Journal Letters — United Kingdom: IOP Publishing, 2010. — Vol. 724. — P. 669–677. — ISSN 2041-8205; 2041-8213 — doi:10.1088/0004-637X/724/1/669 — arXiv:1008.1709
  4. ↑ а б Bobylev V. V. Open clusters IC 4665 and Cr 359 and a probable birthplace of the pulsar PSR B1929+10 // Ast. Lett. / R. Sunyaev — Nauka, Springer Science+Business Media, 2008. — Vol. 34. — P. 686–698. — ISSN 1063-7737; 1562-6873; 0320-0108; 1562-6873 — doi:10.1134/S1063773708100046 — arXiv:0810.0217
  5. ↑ а б в Fuhrmeister, B., Schmitt, J. H. M. M. A systematic study of X-ray variability in the ROSAT all-sky survey // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2003. — Vol. 403, Iss. 1. — P. 247–260. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361:20030303 — arXiv:astro-ph/0303106
  6. ↑ а б в Barret, Didier Classification of X-ray sources in the XMM-Newton serendipitous source catalog // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2012. — Vol. 756, Iss. 1. — P. 27–44. — 18 p. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1088/0004-637X/756/1/27 — arXiv:1207.1913
  7. ↑ Rees, Martin (2012). Universe. Dorling Kindersley. p. 528. ISBN 978-1-4093-7650-7.
  8. ↑ information@eso.org. The Mystery of the Lonely Neutron Star - The VLT Reveals Bowshock Nebula around RX J1856.5-3754. www.eso.org (ісп.). Процитовано 4 травня 2025.
  9. ↑ а б Drake, Jeremy J.; Marshall, Herman L.; Dreizler, Stefan; Freeman, Peter E.; Fruscione, Antonella; Juda, Michael; Kashyap, Vinay; Nicastro, Fabrizio; Pease, Deron O. (20 червня 2002). Is RX J1856.5–3754 a Quark Star?. The Astrophysical Journal (англ.). 572 (2): 996. doi:10.1086/340368. ISSN 0004-637X.
  10. ↑ а б Ho, Wynn C. G.; Kaplan, David L.; Chang, Philip; Van Adelsberg, Matthew; Potekhin, Alexander Y. (1 березня 2007). Magnetic hydrogen atmosphere models and the neutron star RX J1856.5–3754. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 375 (3): 821—830. doi:10.1111/j.1365-2966.2006.11376.x. ISSN 0035-8711.
  11. ↑ Kaplan, David L. (10 січня 2008). Nearby, Thermally Emitting Neutron Stars. AIP Conference Proceedings. 968 (1): 129—136. doi:10.1063/1.2840384. ISSN 0094-243X.
  12. ↑ а б Trümper, J. E.; Burwitz, V.; Haberl, F.; Zavlin, V. E. (1 червня 2004). The puzzles of RX J1856.5-3754: neutron star or quark star?. Nuclear Physics B - Proceedings Supplements. Proceedings of the 2nd BeppoSAX Conference: The Restless High-Energy Universe. 132: 560—565. doi:10.1016/j.nuclphysbps.2004.04.094. ISSN 0920-5632.
  13. ↑ Potekhin, Aleksandr Yur’evich (1 серпня 2014). Atmospheres and radiating surfaces of neutron stars. Physics-Uspekhi (англ.). 57 (8): 735—770. ISSN 1063-7869.
  14. ↑ First Signs of Weird Quantum Property of Empty Space? – VLT observations of neutron star may confirm 80-year-old prediction about the vacuum. www.eso.org. Процитовано 5 грудня 2016.
  15. ↑ Mignani, R. P.; Testa, V.; González Caniulef, D.; Taverna, R.; Turolla, R.; Zane, S.; Wu, K. (11 лютого 2017). Evidence for vacuum birefringence from the first optical-polarimetry measurement of the isolated neutron star RX J1856.5−3754. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 465 (1): 492—500. doi:10.1093/mnras/stw2798. ISSN 0035-8711.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  16. ↑ Astronomers Report First Observational Evidence for Vacuum Birefringence | Astronomy. Sci.News: Breaking Science News (амер.). 30 листопада 2016. Процитовано 5 травня 2025.
  17. ↑ Fan, Xing; Kamioka, Shusei; Inada, Toshiaki; Yamazaki, Takayuki; Namba, Toshio; Asai, Shoji; Omachi, Junko; Yoshioka, Kosuke; Kuwata-Gonokami, Makoto (23 листопада 2017). The OVAL experiment: a new experiment to measure vacuum magnetic birefringence using high repetition pulsed magnets. The European Physical Journal D (англ.). 71 (11): 308. doi:10.1140/epjd/e2017-80290-7. ISSN 1434-6079.
  18. ↑ Young, Monica (7 грудня 2016). Does This Neutron Star Confirm an 80-Year-Old Quantum Prediction?. Sky & Telescope (амер.). Процитовано 5 травня 2025.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).