YaChudo

Королець біловолий

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

?Королець біловолий
Біловолий королець
Біловолий королець
Охоронний статус

Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:Ядерні (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Інфратип:Хребетні (Vertebrata)
Клас:Птахи (Aves)
Ряд:Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд:Співочі птахи (Passeri)
Інфраряд:Corvida
Надродина:Corvoidea
Родина:Тоутоваєві (Petroicidae)
Підродина:Королечні (Eopsaltriinae)
Рід:Біловолий королець (Quoyornis)
Mathews, 1912[2]
Вид:Королець біловолий
Біноміальна назва
Gennaeodryas placens
(Quoy & Gaimard, 1832)[3]
Синоніми
Muscicapa georgiana

Eopsaltria georgiana
Eopsaltria leucogaster

Eopsaltria leucogastra
Посилання
Вікісховище:Quoyornis georgianus
Віківиди:Quoyornis georgianus
ITIS:559925
NCBI:665142

Королець біловолий[4] (Quoyornis georgianus) — вид горобцеподібних птахів родини тоутоваєвих (Petroicidae).[5][6] Ендемік Австралії. Єдиний представник монотипового роду Біловолий королець (Quoyornis).

Таксономія

Біловолий королець вперше був описаний французькими натуралістами Жаном-Рене-Констаном Куа і Жозефом-Полєм Гемаром в 1830 році під науковою назвою Muscicapa georgiana (хоча опис був опублікований лише в 1832 році)[7]. Він отримав свою назву на честь затоки Кінг-Джордж-Саунд[8], де був знайдений типовий екземпляр птаха. Пізніше британський орнітолог Джон Гульд повторно описав цей вид під назвою Eopsaltria leucogaster[9] though as the former took precedence, its specific name remains georgiana.[6]. В 1912 році австралійський орнітолог Грегорі Метьюс виділив біловолого корольця в окремий рід Quoyornis, а також виділив підвид Q. g. warreni. на честь річки Воррен[10], однак цей підвид не був визнаний.

Біловолого корольця довгий час відносили до роду Королець (Eopsaltria), однак за результатами генетичного дослідження 2009 року виявилось, що цей таксон є сестринським до двох видів роду Висвистувач (Tregellasia)[11]. Це підтвердило молекулярно-філогенетичне дослідження 2011 року[12]. Його було виділено у відновлений монотиповий рід Біловолий королець (Quoyornis).

Опис

Довжина птаха становить 14,5-17 см, розмах крил 22-25 см. Самець важить 20,5 г, а самка важить 16,5 г. Однак у забарвленні статевий диморфізм відсутній: верхня частина тіла сіро-блакитна, нижня частина тіла білувата. Дзьоб і лапи чорні, очі карі. птахи. що мешкають на півночі ареалу меншого розміру і мають темно-сірий відтінок. Молоді птахи коричнюваті.[13]

Поширення і екологія

Біловолий королець біля гнізда

Біловолий королець є ендеміком Західної Австралії, від Джералдтона на півночі до південно-західного узбережжя. В межах цього ареалу виділяються дві популяції, які мешкають у досить різних середовищах. Південна популяція мешкає у високих евкаліптових лісах, де ростуть евкаліпти виду Eucalyptus diversicolor. У цих лісах корольці мешкають в підліску, що зазвичай складається з рослин видів Trymalium odoratissimum, Allocasuarina decussata і Bossiaea aquifolium. Птахи зазвичай живуть поблизу струмків і ярів. Також біловолі корольці мешкають в сухих склерофітових лісах, що складаються з дерев видів Eucalyptus marginata і Banksia grandis.

Північна популяція мешкає на вузькій прибережній смузі від Джералдтона до національного парку Янчеп. Тут птахи мешкають у прибережних заростях, що складаються з рослин видів Acacia rostellifera, Acacia cyclops і Melaleuca cardiophylla. Там місцевість часто являє собою піщані дюни, порослі рослинністю.

Раціон

Біловолі корольці є комахоїдними, добувають їжу в підліску або на землі.

Розмноження

Біловолі корольці ведуть осілий і територіальний спосіб життя; живуть парами або невеликими зграйками. Молоді самці часто залишаються на батьківській території впродовж року, самки покидають її раніше.

В біловолих корольців спостерігається колективний догляд за пташенятами. Дослідники спостерігали групи, що складалися з пари, що розмножувалася, і одного чи двох молодих самців. Вони припускають, що молоді самці можуть бути минулорічним потомством пари.[14]

Сезон розмноження триває з кінця літа до початку зими, часто за сезон вилупляються два виводки. Гніздо невелике, чашоподібної форми, зроблене з сухої кори, палого листя і павутини. Зазвичай воно розташовується в густому чагарнику поблизу джерел води[15]. В кладці два яйця блідо-оливкового або темно-зеленого кольору, часто з темними плямками, розмірами 16x21 мм[16]. Інкубація триває 16-17 днів, пташенята покидають гніздо через два тижні після вилуплення.

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2012). Eopsaltria georgiana. Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 26 листопада 2013.
  2. ↑ Mathews, Gregory (1912). New generic names for Australian birds. Austral Avian Record. 1: 105–117 [111]. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 18 червня 2021.
  3. ↑ Quoy, Jean; Gaimard, Joseph Paul (1830). Dumont d'Urville, Jules (ред.). Voyage de la corvette l'Astrolabe : exécuté par ordre du roi, pendant les années 1826-1827-1828-1829: Zoologie (фр.). Т. Volume 1. Paris: J. Tastu. с. 175. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 18 червня 2021. {{cite book}}: |volume= має зайвий текст (довідка)
  4. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  5. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Australasian robins, rockfowl, rockjumpers, Rail-babbler. World Bird List Version 9.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 15 червня 2019.
  6. ↑ а б Australian Biological Resources Study (12 червня 2010). Species Eopsaltria (Quoyornis) georgiana (Quoy & Gaimard, 1830). Australian Faunal Directory. Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts, Australian Government. Процитовано 19 червня 2019.
  7. ↑ Mlíkovský, Jiří (2012). The dating of the ornithological part of Quoy and Gaimard's "Voyage de l'Astrolabe". Zoological Bibliography. 2 (2&3): 59—69. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 18 червня 2021.
  8. ↑ Cayley, Neville W. (2011). Lindsey, Terence R. (ред.). What bird is that?: a completely revised and updated edition of the classic Australian ornithological work (вид. Signature). Walsh Bay, N.S.W.: Australia's Heritage Publishing. с. 65. ISBN 978-0-9870701-0-4.
  9. ↑ Gould, John (1846). Descriptions of eleven new species of Australian birds. Proceedings of the Zoological Society of London. 14: 18—21. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 18 червня 2021.
  10. ↑ Mathews, Gregory M. (1916). List of additions of new sub-species to, and changes in, my "List of the Birds of Australia". Austral Avian Records. 3 (3): 53–68 [59]. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 18 червня 2021.
  11. ↑ Loynes, Kate; Joseph, Leo; Keogh, J. Scott (2009). Multi-locus phylogeny clarifies the systematics of the Australo-Papuan robins (Family Petroicidae, Passeriformes). Molecular Phylogenetics and Evolution. 53 (1): 212—19. doi:10.1016/j.ympev.2009.05.012. PMID 19463962.
  12. ↑ Christidis, L.; Irestedt, M.; Rowe, D.; Boles, W.E.; Norman, J.A. (2011). Mitochondrial and nuclear DNA phylogenies reveal a complex evolutionary history in the Australasian robins (Passeriformes: Petroicidae). Molecular Phylogenetics and Evolution. 61 (3): 726—738. doi:10.1016/j.ympev.2011.08.014. PMID 21867765.
  13. ↑ Simpson K, Day N, Trusler P (1993). Field Guide to the Birds of Australia. Ringwood, Victoria: Viking O'Neil. с. 392. ISBN 0-670-90478-3.
  14. ↑ Russell EM, Brown RJ, Brown MN (2004). Life history of the white-breasted robin, Eopsaltria georgiana (Petroicidae), in south-western Australia. Australian Journal of Zoology. 52 (2): 111—45. doi:10.1071/ZO03049.
  15. ↑ ((Cooney SJN)), Watson DM, Young J (2006). Mistletoe nesting in Australian birds: a review (PDF). Emu. CSIRO Publishing. 106: 1—12. doi:10.1071/MU04018. Архів оригіналу (PDF) за 14 жовтня 2009. Процитовано 7 червня 2007.
  16. ↑ Beruldsen, Gordon (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 336—337. ISBN 0-646-42798-9.

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).