Гракл прибережний
| ?Гракл прибережний | |
|---|---|
Самець | |
Самиця | |
| Охоронний статус | |
Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Трупіалові (Icteridae) |
| Рід: | Гракл (Quiscalus) |
| Вид: | Гракл прибережний |
| Біноміальна назва | |
| Quiscalus major Vieillot, 1819 | |
Мапа поширення виду Цілорічний ареал Зимовий ареал | |
| Посилання | |
| Quiscalus major | |
| Quiscalus major | |
| 45511165 | |
| 179108 | |
| 22724311 | |
| 84780 | |
| Fossilworks: | 289717 |
Гракл прибережний[2] (Quiscalus major) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae). Поширений у Північній Америці.
Поширення
Вид поширений вздовж узбережжя південно-східної частини Сполучених Штатів. Трапляється в прибережних солоних болотах і мангрових заростях, а у Флориді також у внутрішніх водах.
Опис
Оперення дорослого самця повністю райдужно-чорне, включаючи дзьоб; райдужка жовтувато-коричнева. Доросла самиця менша, довжиною близько 26-33 см і вагою 90-115 г. Її хвіст коротший, ніж у самця, пропорційно розмаху крил; оперення коричневе, хвіст і крила більш темного тону. Молоді самці чорні, але без переливів, як у дорослих. Молоді самки схожі на дорослих, але мають білі плями на грудях. Вони мають довгий дзьоб, пристосований до всеїдного харчування.
Спосіб життя
Вони всеїдні, харчуються комахами, дрібною рибою, жабами, яйцями, ягодами, насінням і зерном, у тому числі дрібними птахами.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2019). Quiscalus major: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 10 червня 2023
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).