Бюльбюль жовтоголовий
| ?Бюльбюль жовтоголовий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 На межі зникнення (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Бюльбюлеві (Pycnonotidae) |
| Рід: | Бюльбюль (Pycnonotus) |
| Вид: | Бюльбюль жовтоголовий |
| Біноміальна назва | |
| Pycnonotus zeylanicus (Gmelin, 1789) | |
 Ареал виду | |
| Синоніми | |
| Sturnus zeylanicus | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Pycnonotus zeylanicus |
 Віківиди: | Pycnonotus zeylanicus |
 EOL: | 920447 |
 ITIS: | 562637 |
 МСОП: | 22712603 |
 NCBI: | 374635 |
Бюльбю́ль жовтоголовий[2] (Pycnonotus zeylanicus) — вид горобцеподібних птахів родини бюльбюлевих (Pycnonotidae)[3]. Мешкає в Південно-Східній Азії.
Опис
Довжина птаха становить 28-29 см, вага 80-93 г. Тім'я і щоки золотисто-жовті. Через очі проходять чорні смуги, під дзьобом чорні "вуса". Горло біле. Спина і хвіст темно-коричневі, крила попелясті, махові пера оливково-зелені. Боки коричнюваті або сірі, нижня частина тіла сіра. Верхня частина тіла і груди поцятковані білими смужками. Дзьоб чорний, лапи сірі, очі червонувато-карі. У молодих птахів голова тьмяніша, коричнювата. Голос гучний, мелодійний, включає різноманітні трелі.
Поширення і екологія
Жовтоголові бюльбюлі мешкають в материковій Малайзії, в Сінгапурі і на Калімантані (за виключенням півдня). Імовірно вимерли в М'янмі і Таїланді, на островах Ява, Ніас і Сіпорі. Популяція на Суматрі, імовірно, знаходиться на межі вимирання. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, в чагарникових і мангрових заростях, на болотах, полях і плантаціяХ. в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 1600 м над рівнем моря.
Поведінка
Жовтоголові бюльбюлі ведуть осілий спосіб життя, зустрічаються парами або невеликими сімейними зграями. Живляться плодами, ягодами і комахами. Розмножуються протягом всього року. Гніздо чашоподібне. зроблене з корінців, листя і гілочок, розміщується на нижніх гілках дерева або серед чагарників. В кладці 2-3 яйця, інкубаційний період триває 16 днів.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває на межі зникнення[4]. До середини XX століття це був досить поширений вид в межах свого ареалу, однак нині його популяція, за оцінками дослідників, становить від 600 до 1700 птахів, з яких від 200 до 500 птахів мешкає в парках Сінгапуру. Основними причинами катастрофічного зменшення популяції жовтоголових бюльбюлів стали вилов з метою продажу на птавшиних ринках та знищення природного середовища[5].
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Pycnonotus zeylanicus. Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Bulbuls. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ BirdLife International. Red List: Northern Bald Ibis, Pink Pigeon making a comeback. BirdLife (амер.). Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 23 листопада 2018.
- ↑ Bergin, D.; Chng, S.C.L.; Eaton, J.A.; Shepherd, C.R. (2018). The final straw? An overview of Straw-headed Bulbul Pycnonotus zeylanicus trade in Indonesia. Bird Conservation International. 28 (1): 126—132. doi:10.1017/S0959270917000302.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).