Бюльбюль індокитайський
| ?Бюльбюль індокитайський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Бюльбюлеві (Pycnonotidae) |
| Рід: | Бюльбюль (Pycnonotus) |
| Вид: | Бюльбюль індокитайський |
| Біноміальна назва | |
| Pycnonotus aurigaster (Vieillot, 1818) | |
 Ареал виду Проживання впродовж року Інтродукований | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Синоніми | |
| Turdus aurigaster | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Pycnonotus aurigaster |
 Віківиди: | Pycnonotus aurigaster |
 EOL: | 919942 |
 ITIS: | 562601 |
 МСОП: | 22712699 |
 NCBI: | 1766910 |
Бюльбю́ль індокитайський[2] (Pycnonotus aurigaster) — вид горобцеподібних птахів родини бюльбюлевих (Pycnonotidae). Мешкає в Південно-Східній Азії.
Опис
Довжина птаха становить 19-21 см, вага 40–50 г. Верхня частина тіла коричнева, нижня частина тіла і боки білуваті, голова чорнувата, гузка яскраво-жовта.
Підвиди
Виділяють дев'ять підвидів:[3]
- P. a. chrysorrhoides (Lafresnaye, 1845) — південно-східний Китай (Фуцзянь, схід Гуандуну і Гонконг);
- P. a. resurrectus Deignan, 1952 — південний Китай (Гуандун) і північно-східний В'єтнам;
- P. a. dolichurus Deignan, 1949 — центральний В'єтнам (Куангчі і Тхиатхьєн-Хюе);
- P. a. latouchei Deignan, 1949 — від східної М'янми до південного Китаю і північного Індокитаю;
- P. a. klossi (Gyldenstolpe, 1920) — південно-східна М'янма і північний Таїланд;
- P. a. schauenseei Delacour, 1943 — південна М'янма і південно-західний Таїланд;
- P. a. thais (Kloss, 1924) — центральний і південний Таїланд, центральний Лаос;
- P. a. germani (Oustalet, 1878) — південно-східний Таїланд і південний Індокитай;
- P. a. aurigaster (Vieillot, 1818) — Ява і Балі.
Поширення і екологія
Індокитайські бюльбюлі живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, рідколіссях і чагарникових заростях, на полях і плантаціях, в парках і садах. Живляться плодами і комахами. На півдні Китаю сероз розмноження триває з березня по липень. В кладці 3-4 яйця.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Pycnonotus aurigaster. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 3 січня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Bulbuls. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 3 січня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).