Тілопо бангайський
| ?Тілопо бангайський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Уразливий (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Голубоподібні (Columbiformes) |
| Родина: | Голубові (Columbidae) |
| Рід: | Тілопо (Ptilinopus) |
| Вид: | Тілопо бангайський |
| Біноміальна назва | |
| Ptilinopus subgularis (Meyer & Wiglesworth, 1896) | |
| Синоніми | |
| Leucotreron subgularis Megaloprepia subgularis Ramphiculus subgularis | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Ptilinopus subgularis |
 Віківиди: | Ptilinopus subgularis |
 ITIS: | 177347 |
 МСОП: | 22728146 |
 NCBI: | 2953455 |
Тілопо бангайський[2] (Ptilinopus subgularis) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Ендемік Індонезії. Індонезійські і сулайські тілопо раніше вважалися конспецифічним з бангайським тілопо.
Опис
Довжина птаха становить 33-36 см. Голова, шия і нижня частина тіла сріблясто-сірі. На нижній частині грудей невелика охриста пляма. На горлі невелика темно-бордова пляма. Верхня частина тіла яскраво-зелена. Задня частина шиї поцяткована жовтувато-зеленими смугами. Гузка і нижні покривні пера хвоста темно-каштанові.
Поширення і екологія
Бангайські тілопо є ендеміками Банґґайських островів. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах. Зустрічаються на висоті від 500 до 950 м над рівнем моря.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція бангайських тілопо становить від 3500 до 15000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Ptilinopus subgularis. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
Джерела
- David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).