Чагарниця каштановоголова
| ?Чагарниця каштановоголова | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Близький до загрозливого (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Горобцеподібні (Passeriformes) |
| Родина: | Leiothrichidae |
| Рід: | Бурохвоста чагарниця (Pterorhinus) |
| Вид: | Чагарниця каштановоголова |
| Біноміальна назва | |
| Pterorhinus mitratus (Müller S., 1836) | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Синоніми | |
| Ianthocincla mitrata Garrulax mitratus Rhinocichla mitrata | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Pterorhinus mitratus |
 Віківиди: | Pterorhinus mitratus |
 МСОП: | 103872287 |
Чагарни́ця каштановоголова[2] (Pterorhinus mitratus) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae. Мешкає в Малайзії, Індонезії та на крайньому півдні Таїланду.
Опис
Довжина птаха становить 22-24 см. Забарвлення темне, попелясто-сіре. Тім'я і живіт каштанові, на лобі біле пір'я. Навколо очей білі кільця. На крилах білі смуги. Дзьоб жовтий. Виду не притаманний статевий диморфізм. Молоди птахи мають тьмяніше і більш коричневе забарвлення, ніж дорослі.
Підвиди
Виділяють два підвиди:[3]
- P. m. major (Robinson & Kloss, 1919) — Малайський півострів;
- P. m. mitratus (Müller, S, 1836) — Суматра.
Жовтодзьоба чагарниця раніше вважалася підвидом каштановоголової чагарниці.
Поширення і екологія
Каштановоголові чяагарниці живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах, в чагарникових заростях і на полях. Зустрічаються на висоті від 900 до 3200 м над рівнем моря, на Суматрі подекуди на висоті від 500 м над рівнем моря.
Поведінка
Каштановоголові чагарниці зустрічаються парами і невеликими зграйками по 4-5 птахів. Вони часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться переважно комахами, а також ягодами, плодами, насінням і равликами. Сезон розмноження триває з березня по травень на Малайському півострові і з лютого по березень на Суматрі. Гніздо чашоподібне, робиться з рослинних волокон і корінців, розміщується на висоті від 3 до 9 м над землею, в заростях папороті та епіфітів. В кладці 2 яйця. Каштановоголові чагарниці іноді стають жертвами гніздового паразитизму острівної зозулі (Hierococcyx bocki).
Збереження
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Каштановоголовим чагарницям загрожує знищення природного середовища.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Pterorhinus mitratus. Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (Жовтень 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).