Тайфунник тихоокеанський
| ?Тайфунник тихоокеанський | |
|---|---|
| Охоронний статус | |
Уразливий (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Буревісникоподібні (Procellariiformes) |
| Родина: | Буревісникові (Procellariidae) |
| Рід: | Тайфунник (Pterodroma) |
| Вид: | Тайфунник тихоокеанський |
| Біноміальна назва | |
| Pterodroma externa (Salvin, 1875) | |
Ареал виду | |
| Синоніми | |
| Oestrelata externa | |
| Посилання | |
| Pterodroma externa | |
| Pterodroma externa | |
| 174574 | |
| 22698030 | |
| 53670 | |
Тайфу́нник тихоокеанський[2] (Pterodroma externa) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)[3]. Мешкає на сході Тихого океану.
Опис
Тихоокеанський тайфунник — великий морський птах, середня довжина якого становить 42,5-45 см, розмах крил 95-114 см, вага 310-555 г. Верхня частина голови чорна, обличчя біле. Верхня частина тіла сіра і верхні покривні пера крил сірі, на крилах чорний М-подібний візерунок. Хвіст сірий, біля основи білуватий. Нижня частина тіла переважно біла. Нижня сторона крил біла з чорними краями і кінчиками та чіткою чорною смугою від згину крила до його середини. Дзьоб чорний, на кінці гачкуватий.
Поширення і екологія
Тихоокеанські тайфунники гніздяться лише на острові Александра Селькірка в архіпелазі Хуан-Фернандес на захід від Чилі. Під час негніздового періоду вони широко зустрічаються в тропічних і субтропічних водах на заході Тихого океану, на північ до Гавайських островів, регулярно зустрічаються у західного узбережжя Мексики, причому бродячі птахи спостерігаються до 42° північної широти в центральній частині Тихого океану, а також в Новій Зеландії і східній Австралії.
Тихоокеанські тайфунники ведуть пелагічний спосіб життя, рідко наближуються до суходолу, за винятком гніздування. Вони живляться переважно кальмарами (Ommastrephidae) і летючими рибами. Птахи залежать від хижих риб, таких як жовтопері тунці, які відганяють рибу ближче до поверхні води, де тайфунники можуть легко їх зловити. Тихоокеанські тайфунники гніздяться в норах на схилах, серед густих заростей папороті Dicksonia externa, на прилеглих луках, а також серед відкритих скель, на висоті від 600 до 1150 м над рівнем моря. В жовтні-листопаді вони повертаються до гніздових колоній. Одне яйце відкладається в період з середини грудня до початку січня, а пташенята вилуплюються у лютому-березні. За пташенятами доглядають протягом 3 тижнів, після чого їх залишають в гнізді на день, поки батьки шукають їжу. Вони повертаються до гнізда на заході сонця. Більшість пташенят покидають гніздо у травні-червні.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція тихоокеанських тайфунників становить приблизно 3 мільйони птахів. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих ссавців, таких як кішки, щури і свині.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Pterodroma externa: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 вересня 2022.
Джерела
- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9 Помилка параметра в {{ISBN}}: контрольна сума
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
Посилання
- Stamps showing Juan Fernandez Petrel Pterodroma externa.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).