Тайфунник макронезійський
| ?Тайфунник макронезійський | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Буревісникоподібні (Procellariiformes) |
| Родина: | Буревісникові (Procellariidae) |
| Рід: | Тайфунник (Pterodroma) |
| Вид: | Тайфунник макронезійський |
| Біноміальна назва | |
| Pterodroma alba (Gmelin, 1789)[2] | |
| Синоніми | |
| Procellaria alba | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Pterodroma alba |
 Віківиди: | Pterodroma alba |
 ITIS: | 174577 |
 МСОП: | 22698001 |
 NCBI: | 557576 |
| Fossilworks: | 372804 |
Тайфу́нник макронезійський[3] (Pterodroma alba) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)[4]. Мешкає в центральній частині Тихого океану.
Опис
Макронезійський тайфунник — морський птах середнього розміру, середня довжина якого становить 35 см, розмах крил 83 см, вага 269 г. Голова, шия, верхня частина тіла, верхня частина грудей, крила і хвіст у нього рівномірно сірувато-коричнева, груди, живіт і гузка білі. Нижня сторона крил коричнева з тонкими білими краями. На підборідді і обличчя біла пляма. Дзьоб невеликий, відносно тонкий, чорний, лапи рожеві, знизу чорні.
Поширення і екологія
Макронезійські тайфунники гніздяться на островах в центральній частині Тихого океану, утворюють гніздові колонії на островах Лайн і Фенікс в Кірибаті, на Маркізьких островах у Французькій Полінезії, на островах Піткерн та на острові Пасхи. Найбільша гніздова колонія цих птахів знаходиться на острові Кіритіматі в архіпелазі Лайн.
Макронезійські тайфунники ведуть пелагічний спосіб життя, живляться кальмарами, рибою і ракоподібними. Часто слідують за стадами китів. Утворюють гніздові колонії на невеликих острівцях, атолах і вулканічних островах, на висоті до 475 м над рівнем моря.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, загальна популяція макронезійських тайфунників становить від 20 до 30 тисяч дорослих птахів, з яких на Кіритіматі гніздиться не менше 20 тисяч дорослих птахів, на Хатуту — 100 птахів, на Фату-Хуку — 12 птахів, на атолі Кантон — 10 птахів, на Оено — 12-20 пар птахів. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих хижих ссавців, зокрема кішок і щурів.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Pterodroma alba: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 вересня 2022
- ↑ Loomis, Leverett Mills (Січень 1920). On Procellaria alba Gmelin (PDF). The Auk. 38 (1): 88—91. doi:10.2307/4072962. JSTOR 4072962.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 вересня 2022.
Джерела
- Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
- Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9 Помилка параметра в {{ISBN}}: контрольна сума
- Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).