Слива чорна
| Слива чорна | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Розоцвіті (Rosales) |
| Родина: | Трояндові (Rosaceae) |
| Підродина: | Мигдалеві (Amygdaloideae) |
| Триба: | Amygdaleae |
| Рід: | Слива (Prunus) |
| Підрід: | Слива (Prunus subg. Prunus) |
| Секція: | Prunus sect. Prunocerasus |
| Вид: | P. nigra
|
| Біноміальна назва | |
| Prunus nigra Aiton, 1789
| |
| |
| Ареал | |
Слива чорна, канадська слива[1] (Prunus nigra) — вид квіткових рослин із підродини мигдалевих (Amygdaloideae).
Біоморфологічна характеристика
Це дерево чи кущ, 30–90 дм, помірно колючий. Гілочки зазвичай голі, рідше запушені. Листки опадні; ніжка 8–22 мм, гола; пластина від широко-еліптичної до обернено-яйцеподібної форми, (5)7–11 × 3–6,5 см, краї подвійно городчасто-пилчасті, зубці тупі, залозисті, верхівка різко загострена, абаксіальна (низ) поверхня волосиста вздовж середніх жилок і великих жилок, адаксіальна гола. Суцвіття — 2–4-квіткові, зонтикоподібні пучки. Квіти розпускаються до чи під час появи листя; чашолистки від широко розпростертих до відігнутих, яйцеподібні, 2–4(5) мм, краї залозисто-зубчасті, абаксіальна поверхня зазвичай гола, рідше рідко запушена, адаксіальна гола чи запушена; пелюстки білі, часто в'януть до рожевих, від майже округлих до видовжено-обернено-яйцюватих, 8–13 мм. Кістянки червоні, помаранчеві чи жовтуваті, від кулястих до еліпсоїдних, 15–30 мм, голі; мезокарпій м'ясистий; кісточки яйцювато-еліпсоїдні, сильно сплюснуті. 2n = 16. Цвітіння: квітень — червень; плодоношення: серпень — вересень[2].
Поширення, екологія
Поширений у східній частині Канади й північно-східній частині США: Коннектикут, Іллінойс, Індіана, Айова, Кентуккі, Мен, Манітоба, Массачусетс, Мічиган, Міннесота, Нью-Брансвік, Нью-Гемпшир, Нью-Йорк, Північна Дакота, Нова Шотландія, Огайо, Онтаріо, Квебек, Вермонт, Вісконсин[3]. Населяє межі широколистяних лісів, низинних лісів, придорожніх чагарників; на висотах 10–800 метрів[2].
Використання
Соковиті плоди їдять сирими чи приготовленими. Плід дрібний і не дуже приємний на смак], хоча смак значно покращується, якщо плоди зібрані після того, як їх торкнулися заморозки. Насіння містить синильну кислоту, і були зареєстровані випадки смерті дітей після того, як вони з'їли фрукти, не видаливши кісточок[4]
Настій внутрішньої кори використовувався при лікуванні простудних захворювань. Настій кори використовували, щоб заспокоїти шлунок, коли він не затримує їжу[4].
З листя можна отримати зелений барвник. З плодів можна отримати барвник від темно-сірого до зеленого. Внутрішня кора використовувалася як терпкий фіксатор кольору при фарбуванні іншими рослинами[4].
Деревина дрібнозерниста, тверда, помірно важка. Дерево занадто мале, щоб використовувати його в комерційних цілях[4].
Галерея
-
квітки -
листок і плід
Примітки
- ↑ Меженський, В. М. (2014). До питання впорядкування українських назв рослин. Повідомлення 2. Назви видів роду Prunus L. (PDF). Сортовивчення та сортознавство: 15—24.
- ↑ а б Prunus nigra. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 23.10.2022. (англ.)
- ↑ Prunus nigra. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 23.10.2022. (англ.)
- ↑ а б в г Prunus nigra. Useful Temperate Plants Database. Ken Fern. Процитовано 23.10.2022. (англ.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).